Історія першої одеської жіночої гімназії

Південна Пальміра має багату і неймовірно цікаву історію. Причому цікава вона абсолютно у всіх галузях і напрямках, – починаючи від політичних, економічних, культурних, і, закінчуючи, звичайно ж, науково-освітніми. 

У нашому місті є досить багато навчальних закладів, більшість з яких своїм корінням і історією сягають далеко в минуле. 

Цінність подібних закладів особливо велика, адже вони є більш “досвідченими”, в порівнянні з їх молодшими “колегами”. Ну, і, звичайно ж, сам освітній процес там, як правило, більш цікавий. Адже в стінах подібних закладів були сформовані власні багаторічні традиції, заходи, звички, вклади, засади і правила. 

Крім цього, в тих навчальних закладах, які діють і існують вже протягом багатьох років, часто є власні музеї, де можна більш детально побачити і познайомитися з минулим цього закладу і з тими, які мають безпосереднє відношення до цього самого минулого. 

Якщо говорити про види і типи освітніх закладів, то в нашому місті тут можна відзначити досить велике розмаїття. Адже у нас є і звичайні загальноосвітні школи, і ліцеї, і гімназії, і коледжі, і університети, і інститути. Також серед усього цього, окремо, мабуть, можна виділити приватні навчальні заклади. 

Якщо заглибитися в історію, то колись у Південній Пальмірі гімназичні навчальні заклади були не таким звичним явищем, як зараз. До того ж, навчання там могли собі дозволити далеко не всі.

Крім цього, було прийнято, щоб дівчатка вчилися окремо від хлопчиків. 

Перший одеський навчальний заклад гімназичного типу відповідав всім цим канонам, і про те, щоб приєднатися до числа учнів цього закладу, мріяли дуже багато хто. 

Ми говоримо про Одеську Маріїнську гімназію, яка є першою жіночою гімназією Південної Пальміри. 

Вона являє собою старовинний міський і обласний навчальний заклад. 

Її заснували в 1868-мому, а назву присвятили імператриці Марії Олександрівні, чоловіком якої був імператор Олександр Другий. 

Саме про цей старовинний навчальний заклад і піде мова в нашому матеріалі, з посиланням на lotsia.com

Про історію Дівочого пансіону 

8-го вересня 1858-мого пані Фоногліо, яка була жінкою поручика було відкрито заклад у вигляді третьокласного дівочого пансіону. Його місцем розташування був кут таких одеських вулиць, як Соборна площа і Садова. 

Передувала даній події видача дозвільних паперів Пироговим, який був піклувальником такої структури, як Одеський навчальний округ. Він же, згодом, викладав в пансіоні закладі природознавство і анатомію. 

У 1860-тому пансіонний заклад переїхав за адресою, місцем розташування якого був кут таких вулиць, як Гулева і Ямська. 

Перетворення на приватну жіночу гімназію 

У 1862-ому пансіонний заклад став шестикласною приватною жіночою гімназією, яка стала першою в міському та обласному масштабі. При цьому закладі відбулося створення педагогічноі та опікунської рад. 

У 1863-тьому влада дозволила виділити на потреби закладу півтори тисячі в рублевому еквіваленті.Це робилося, щоб забезпечити безкоштовне навчання п’ятнадцяти дівчаток, яких призначало вчитися міське товариство. 

Фоногліо висунула пропозицію про дозвіл навчатися кільком бідним дівчатам за половину оплати. 

Так, на приватних правах гімназія виховувала ще кілька дівчаток, які за це щорічно платили п’ятдесят рублів. 

У 1863-тьому гімназичний заклад оглядався представником Міністерства з народної освіти, таємним радником Постельсом, який залишився дуже задоволений . 

У 1864-тому гімназійна педрада склав програми навчання, які затвердили в Одеському навчальному окрузі і рекомендували іншим міським закладам навчального типу. 

23-го вересня 1864-того гімназичний заклад було відвідано міністром з питань внутрішніх справ , Валуєвим, який звернувся до Фоногліо з вдячністю за те, що там на безкоштовній основі навчалися сорок п’ять дівчаток. 

У 1865-тому, виходячи з гімназичного плану, який затвердили в Одеському навчальному окрузі, учениці останніх класів були відправлені в Рішельєвській ліцей, щоб скласти там іспит на отримання звання домашнього викладача. У 1867-мому учениць, для складання іспиту, замість вищевказаного ліцею, стали відправляти в Новоросійський університет.

Випускники Маріїнської гімназії прямували працювати в якості викладачів в новоросійські, болгарські, чорногорські, сербські краі. 

В Одеському навчальному окрузі в 1865-тому був виданий річний звіт, де вищезазначений гімназичний заклад входив в четвірку кращих гімназій приватного характеру. 

Про історію, пов’язану з ім’ям 

У червні 1867-мого до Південної Пальміри прибула імператриця Марія Олександрівна. 

Пані Фоногліо і її чотирьох вихованок викликали в приміщення Одеського інституту, де генерал-губернатор представив її государині, як директорку гімназичного закладу. 

Імператрицю цікавили відкриті загальностанові жіночі навчальні заклади, а також благодійність. 

Вона дуже тепло прийняла Фоногліо з її вихованками. Однак, ознайомившись з клопотанням міської ради щодо дозволу назвати заклад Маріїнським, висловила побажання, щоб він спочатку стало міським. 

7-го червня 1867-мого в Одеській загальній думі під час надзвичайного засідання було прийнято рішення щодо заснування громадської міської жіночої гімназії. 

У Міністерстві з народної освіти погодилися, щоб піклувальна рада очолювалася не повітовим дворянським ватажком, а міським головою. 

26-того грудня 1868-мого імператорська величність зволила дарувати гімназичному закладу ім’я Маріїнського. 

Що відбувалося під кінець дев’ятнадцятого століття?! 

Кожен візит до Південної Пальміри, імператора Олександра Другого позначався в долі даного закладу.

Хід 1875-1876-того навчального року ознаменувався тим, що кожна вихованка Маріїнського гімназичного навчального закладу брала участь в урочистій зустрічі Його Імператорської Величності, який прибув до нашого міста 7-го вересня 1875-того. 

У 1879-1880-х навчальний заклад було відзначено двома імператорськими подяками. 

У 1880-тому, з приводу двадцять п’ятого ювілею перебування на імператорському посту Олександра Другого, Маріїнського гімназичного закладу заснували імператорську стипендію, де вона була протягом цілих чотирьох з половиною років, а після її передавали наступного освітнього закладу. 

Для утримання гімназії в 1889-тому Південна Пальміра витрачала практично сорок тисяч в рублевому еквіваленті. 

Як навчалися малозабезпечені 

Далеко не кожен міг оплатити гімназичні навчання. 

Наприклад, до 1876-того Семену Ісаєвичу Вейнбергу вдавалося оплачувати навчання кожної своєї доньки в стінах цього навчального закладу. Щоб забезпечити турботу малозабезпеченим особам, в 1880-тому гімназія почала займатися піклуванням щодо таких осіб. 

Головна мета полягала в тому, щоб забезпечити їм наявність підручників, заплатити за їх навчання і забезпечити видачу грошової допомоги. 

У 1880-тому така допомога надавалася одинадцяти особам. 

У Маріїнському гімназичному закладі навчали обидві дочки такої особистості, як Віра Петрівна Желіховська. У родині була потреба, тому в 1881-ому жінка звернулася з проханням до представників гімназичноі опікунської ради.

У документі вона, будучи вдовою інспектора з Кавказького навчального округу, попросила про те, щоб звільнити її дітей від оплати за навчання. І це прохання задовольнили. 

Даний документ зберігається в стінах Одеського обласного Державного архіву. 

У 1881-1883-х до почесним членам Товариства, яке займалося наданням допомоги на адресу малозабезпечених учениць-гімназисток, приєдналася шанована людина в особі генерала-губернатора князя Дондукова-Корсакова. 

Вартість навчання 

До початку двадцятого століття в гімназійних стінах навчалися приблизно півсотні дівчаток. Вартість навчання була від п’ятдесяти до ста рублів, – все залежало від того, в якому класі дівчинка вчиться. 

Найвища вартість (сто рублів) була встановлена ​​для учениць восьмого, педагогічного класу, після закінчення якого випускниці могли працювати в якості вчителів. 

Перелік осіб, які працювали в Першому жіночому гімназичному закладі Південної Пальміри можна побачити в такому виданні, як Херсонсько-губернська Пам’ятна книжка за 1901-ший. Там був представлений перелік осіб, які займали посадове становище від Міністерства з народної освіти. 

А одеські газети писали, що Ганну Миколаївну Патлаєвську, начальницю жіночого гімназичного закладу, в 1908-мому удостоїли високою нагородою, якою була золота медаль. 

Радянський період 

За радянських часів Маріїнській гімназії вдалося проіснувати до 1920-того.

Через те, що Жовтнева революція принесла великі зміни, гімназійний заклад перетворився на трудову школу номер три, де навчання проходило українською мовою. 

Коли почався окупаційний період, румунським королем Міхаєм Першим було організовано тут установу у вигляді Одеського російського теоретичного ліцею номер два. 

Жовтень 1947-мого ознаменувався тим, що в колишню жіночу гімназію було переведено заклад у вигляді дипломатичної школи або спецінтернату номер два, де поглиблено вивчали англійську мову, і куди поміщалися діти-сироти.  Пізніше інтернатний заклад було переведено на Молдаванку, а в стінах будівлі розмістили середню жіночу школу номер три. 

Друга половина двадцятого століття перетворила гімназію на середню школу номер три. 

У 1990-тому її перейменували в “школу-гімназію”. 

Період української незалежності 

У вересні 1993-тього заклад перейменували в гімназію номер три. 

У 1994-тому Одеська міська рада ухвалила рішення для водіїв  про те, щоб закладу повернути історичну назву “Маріїнської гімназії”. 

На четвертій сесії 30-го листопада 2006-того Одеська міська рада ухвалила рішення про внесення зміни до найменування і додати до нього уточнення “Одеська”. Так, 16-того січня 2007-мого заклад став Одеською Маріїнською гімназією. 

5-того травня 2009-го в Південну Пальміру прибула Велика княгиня Марія Володимирівна, яка очолює Імператорський Дім Романових. Вона нанесла візит гімназичному закладу, якому надавала заступництво її царствена прапрабабуся, імператриця Марія Олександрівна.

Ось така вона, історія цього старовинного і відомого одеського навчального закладу. 

Потрібно відзначити, що в цих стінах було виховане не одне покоління талановитих, розумних і знаменитих випускників, які згодом досягли високих успіхів у найрізноманітніших галузях і на самих різних теренах. 

У сучасних реаліях, звичайно, ж тут навчаються не тільки дівчатка, але і хлопчики. Проте, даний навчальний заклад продовжує займати лідируючі позиції і знаходиться на дуже високому рівні у всіх відносинах, – починаючи від подачі матеріалу і манери викладання, і закінчуючи дисципліною, позакласним вихованням, різними шкільними заходами, і, звичайно ж, показниками успішності учнів. 

Тут проходить вивчення кількох мов, – англійськоі, німецькоі, французькоі і грецькоі. 

Потрібно відзначити, що цей заклад дуже поважає свої традиції і намагається всіляко їх зберегти, що особливо цінується в умовах сучасних реалій і в період зростання та виховання зовсім нового та в усіх сенсах іншого покоління дітей, яке в силу кардинально іншого механізму сприйняття інформаціі, може навіть і не дізнатися про важливі історичні подіі та традиціі, що беруть свій початок ще з давніх часів. Адже дуже важливо прищеплювати ім любов до історіі свого міста, його традицій і звичок. І це є святим обов’язком нас, дорослих, по відношенню до них. А ще краще долучати дітей до вшанування і продовження цих традицій не тільки на словах, а безпосередньо на ділі.

Так, наприклад, структура у вигляді Опікунської ради так і продовжує існувати ще з тих давніх часів. Також тут як і раніше продовжують випускати гімназичну газету. 

У закладі час від часу проходять різноманітні заходи з підвищення кваліфікації педагогів, а також різні конференції та семінари.

Фото: lotsia.com

More from author

Рішельєвський ліцей: історія прийняття першого Статуту

Рішельєвський ліцей є старовинним навчальним закладом нашого міста. Тут навчалося чимало видатних особистостей, які залишили слід і увійшли в історію не тільки Одеси, але...

Шкільно-ковідна епопея: вчителям будуть робити щеплення прямо в школах

Протиковідні вакцини вже не перший місяць є однією з головних тем в нашому суспільстві. Хтось вірить в їх дію і вважає, що тільки таким...

Перша одеська реклама: фото газетного і вуличного “торгового двигуна”

Одеса, як відомо, - торгове місто. Ось що-що, а торгувати одесити вміють дуже добре. Здається, це у нас в крові, тому торгівля і одесит...