Споконвіку при навчальних закладах нашого міста існували пансіони для учнів, які приїжджали до Одеси з інших населених пунктів. Як правило, такі пансіони діяли при гімназіях, ліцеях. Крім того, житло при навчальних закладах надавалося в великій кількості і викладачам, пише odesa.one.
Гуртожиток – другий дім студента
Ця традиція збереглася і в наші дні, хоча міській освіті трохи менше років, ніж самій Одесі.
Найбільшим, як і найстаршим навчальним закладом нашого міста, є університет імені І.І. Мечникова, який справив в травні свої 156 років, а з урахуванням того, що він виріс з Рішельєвського ліцею, то йому – за двісті.
В останні роки контингент учнів скоротився, Міністерство освіти і науки постійно скорочує кількість бюджетних місць. Попри те, попит на місця в гуртожитках не падає.
Університетське житло для студентів розподілено по факультетської ознакою. Наприклад, в гуртожитках центру міста живуть хіміки, фізики, математики. В районі Французького бульвару, де працюють два навчальних корпуси, живуть філологи, політологи, студенти інших спеціальностей.
“Старійшина” міської архітектури – гуртожиток № 1.
Найстаріше і за віком, і за “стажем роботи” – гуртожиток № 1, кутовий будинок на вулицях Кінної і Торгової. Протягом двох сотень років воно складає єдиний ансамбль всередині кварталу, обмеженого вулицями Кінної, Єлісаветинскої, Торгової і Пастера (за часів будівництва будинку – Херсонська). Як показують дослідження одеського краєзнавця Олега Йосиповича Губаря (1953 – 2021), належали великому підприємцю, купцеві Єгору Гарі, який забудував солідним домом “кутове місце до Кінної в 1817-1819 роках.
У 1901 році будинок був реконструйований зі зведенням третього поверху. У ньому вже був прибутковий будинок, частина якого орендували під гімназію Л.Д. Чудновської. Відомо, що в 1920-30-х роках там працював Клуб гірників. У 1950-х роках будинок був перетворений в гуртожиток, де жили студенти Технологічного інституту харчової промисловості імені М.В. Ломоносова. З 1982 року гуртожиток було передано університету імені І.І. Мечникова.
Новосельського, 64: від військового штабу до студентського житла
Ще один гуртожиток університету розташовано на вулиці Новосельського, 64. Історія цієї будівлі з його військової складової заслуговує окремого опису. Тут досить згадати той факт, що тут працював штаб Одеського військового, військами якого командував маршал Г.К. Жуков. До недавнього часу про це нагадувала меморіальна дошка.
В середині минулого століття 4-поверховий будинок змінив власника, точніше – власників. У ньому благополучно уживалися студенти університету, політехнічного і інституту зв’язку.
Сьогоднішній будинок № 64 – обитель іногородніх студентів університету імені І.І. Мечникова. У 1998 році четвертий поверх будівлі передали філософському відділенню Інституту соціальних наук. Сьогодні все залишилося на колишніх місцях, хоча філософське відділення перебуває сьогодні в складі іншого науково-навчального підрозділу.
Потрібно сказати, що студентам, які живуть в гуртожитку № 2, пощастило. У них досить просторі кімнати, у багатьох – свої балкони. Правда, є і незручності – постійне відключення води в зв’язку з ремонтом. Втім, це проблема всього району, та й міста в цілому. Зате поруч знаходяться Новий базар, цирк, церкви та інші компоненти міської інфраструктури.
Гуртожитки на вулиці Довженка
Перш ніж перейти до інших гуртожитках, уточнимо, що господарство найстарішого університету півдня України налічує десятки корпусів, частина з яких знаходиться в прибережній зоні.
У 1960-70-і роки росла Одеса та її населення, а з ними – і університет, якому колишні площі перестали задовольняти потреб заселення іногородніх студентів. Тому в середині 1970-х років на вулиці Довженка з’явилися два гуртожитки-близнюка. За їхніми коридорами впору влаштовувати змагання з бігу на короткі дистанції. Проведення такого заходу вельми проблематично, тому що в цих гуртожитках, як, втім, і в інших, є пильні вахтери і коменданти. Вони стежать, щоб мешканці приходили не пізніше, ніж передбачалося; щоб було мінімум сторонніх і за дотриманням інших положень регламенту. А щоб не порушувати той самий регламент, перукарня, магазин канцтоварів, їдальня, обслуговуючі обидва корпуси, розташовані на першому поверсі.
Між гуртожитками розбите футбольне поле.
Для студентів і викладачів
Неподалік від п’ятиповерхівок є ще 4 дев’ятиповерхових споруди, більш сучасних. На відміну від попередніх, вони розділені на блоки. Головна їхня відмінність від попередніх у тому, що тут живуть співробітники університету, багато – з сім’ями. Але і тут працюють пильні вахтери і коменданти. на перших поверхах цих будинків є просторі коридори, пристосовані для “парковок” колясок. У гуртожитках № 8 і 9 є навіть спортивні зали, де тренуються університетські спортсмени, які домагаються значних успіхів на турнірах різного рівня.
Директор студмістечка
Директор студмістечка – Володимир Михайлович Агаєв. На його плечах поселення першокурсників і виїзд випускників, ремонт не тільки самих гуртожитків, а й прибирання прилеглої території. Територію між гуртожитками прикрашають клумби квітники. А ще треба всіх забезпечити постільною білизною, меблями, яка має тенденцію ламатися і, отже, має бути забезпечено будинку теслями.
Кожен день Володимир Михайлович обходить територію, дивиться за тим, щоб всі всюди було чисто. Адже велика кількість студентів, абітурієнтів і їх батьків ходять цілий рік: хто на заняття в гуманітарний корпус і корпус біологічного і геолого-географічного факультету, хтось йде подавати заяви до приймальної комісії.
На жаль, як і все місто, територія студмістечка виявилася стиснутою серед гігантських будинків, які ускладнюють прохід студентів на навчання.
