Вулиця Водопровідна є місцем розташування штучного пагорба, який серед одеситів відомий, як “Чумка”.
Практично кожен знає, що ця гора є місцем поховання жертв чуми, але не всі знають про подробиці появи цього страшного захворювання в Одесі, пише odesa.one.
У нашому матеріалі, з посиланням на 048.ua, ми розповімо про життя Одеси в період чумної епідемії.
Напередодні біди
Спочатку чуму виявили в Одесі на території порту в 1797-мому, проте до міста тоді вона не дійшла . Початок був покладений прибуттям “Святого Миколая”, – коли ще не почалася розвантаження цього судна, в приміщенні кубрика помер матрос. Після проведення огляду тіла карантинним лікарем, стало ясно, що це чума. Капітаном і екіпажем корабель був покинутий і за допомогою шлюпок вони добиралися до Константинополя. А саме судно було виведено на рейд і спалено разом з усім товаром.
Протягом сорока днів в карантин перебували люди, які приїжджали з держав, де був спалах морових захворювань.
Був карантин і на портовій території , причому з найперших днів його існування. Однак чума все-таки увійшла в наше місто.
Прихід чумного захворювання
Це сталося в 1812-тому, коли тільки почалася наполеонівська навала. Південну Пальміру, як і всю державу, охопив величезний патріотичний підйом.
Містом формувалист добровольчі загони, збирали кошти на армійські потреби.Якраз в цей період, коли одеське населення було зайнято допомогою Батьківщині, стався випадок, який насторожив міське населення: в приміщенні “Театрального будинку” померли 3, а потім ще 2 особи жіночої статі. Скоро в Південній Пальмірі померли ще кілька людей.
Раптове зростання смертності (сусідня Туреччина вже буквально вимирала від чуми) спонукало градоначальника організувати зустріч з усіма одеськими лікарями, в ході якої головним лікарем при Одеському карантині був поставлений страшний діагноз – чума.
Запобіжні заходи
Щодня смертність зростала.
Одеса завмерла. Все була зачинене – від лавок до театрів і церков. Городянам строго заборонили покидати приміщення своїх осель.
Місто було поділено на п’ятнадцять ділянок. Провізія доставлялася жителям через вікна, а гроші опускали в судини, наповнені оцтом, який тоді був у якості дезинфікуючого засобу.
Одеса була сповнена мортусів (погребальників). Вони була одягнені в чорний просмолений одяг і в такі ж рукавиці, а також в маски, носова частина яких була витягнутою (туди клався тертий часник, який також був у якості дезинфікуючого засобу).
За допомогою довгих жердин, на яких були гаки і аркани, мортуси діставали хворих з жител і розкладали по возам. При цьому, у кожного возу був свій прапор. Так, білий прапор позначав вози, на яких вивозили хворих, у яких були відсутні явні ознаки чуми, червоний прапор позначав вози, на яких вивозили хворих, а чорний прапор позначав вози, на яких вивозили мертвих.
У цей період одеськими лікарям робилося все можливе, щоб врятувати городян.В ході цього лікарі самі заражалися і вмирали.
Виникнення “Чумки”
Всіх померлих було вирішено ховати далеко від Одеси, в степовій зоні, на території окремого чумного кладовища. Пізніше туди стали вивозити міські відходи. Може здатися, що таким чином виражається якесь нехтування до пам’яті померлих. Однак справа в тому, що необхідне було створення над цвинтарем високого насипу, щоб в інфекції не було шансу проникнути на поверхню.
Так над місцями поховань з’явився пагорб, якому одеситами було дано назву “Чумна гора” або “Чумка”.
Одеса в дев’ятнадцятому столітті неодноразово була вражена чумою. Однак, таких страшних обертів, як в 1812-тому, це захворювання в Південній Пальмірі більше не набирало.
Фото : 048.ua