Наприкінці XIX століття вели свій бізнес в Одесі брати Гохман – Шепсель та Лейба. На вулиці, що зараз зветься Пастера, в них був невеликий магазин. В ньому можна було придбати каву, чай, рис, шоколад та прянощі, все, що звозилось з колоніальних країн. Проте заробити великі гроші на відносно чесній торгівлі в братів не виходило. Більше подробиць на odesa.one
Кардинальна зміна діяльності
Тоді купцям спало на думку, що треба міняти сферу торгівлі. Адже продаж, припустимо, антикваріату – принесе набагато більший прибуток. Вони вирішили переїхати до Очакова, де відкрили магазин з продажу предметів давнини та археологічних знахідок.
В той час, неподалік від Очакова велися розкопки Ольвії – давньогрецької колонії. Зі всіх сторін до розкопок з’їжджалися аферисти в пошуках легких грошей.
Все, що було знайдено “чорними археологами”, збувалось перекупам, в тому числі і у лавку братів. Останні шукали приватних колекціонерів й заганяли знахідки за більшою в рази ціною. Проте й цього їм було недостатньо.
В якості розширення справи, Гохмани відкрили підпільний цех з виробництва підробок. Першим товаром, який почали тут фальсифікувати, стали плити, начебто знайдені на розкопках Ольвії. Плити брали справжні, але ті, які не мали встановленої історичної та археологічної цінності. Реальні написи – знищувались, а на їх місці наносились нові. Фальсифікатори не тільки сами складали тексти, але й з точністю відтворювали шрифт, що відповідав тому, чи іншому періоду. Підробки були настільки високої якості, що з лихвою збувалися як приватним колекціонерам, так і до державних музеїв, витримавши перевірку досвідченими фахівцями.
Махінації з золотими “артефактами”
Набивши руку на виробництві плит, махінатори перейшли до підробки артефактів з коштовних металів. Авантюристи замовляли вироби у знайомих ювелірів, в багатьох випадках не попереджуючи їх про свої замисли. Фальшиві знахідки змішувались з справжніми й збувались через підставних людей, що робили вигляд бідноти, що випадково натрапили на цінну давнину. Першою масштабною аферою, був продаж, нібито антикваріату, миколаївському поціновувачу Фришену. Угода принесла шахраям 8000 рублів чистого прибутку, а коли колекціонер дізнався правду – знайти продавців вже не було змоги.
Замисливши зірвати куш, брати Гохмани виняйняли талановитого одеського ювеліра Рухомовського. Запропонована плата змусила мастера погодитись працювати с жуликами, не виказуючи ані тіні невдоволення. Ним і була виготовлена підробка, що ввела в оману найкращих знавців Європи.
Найбільша афера Шепселя Гохмана
У 1896 році до керівництва віденського музею прийшов чоловік, й представившись вченим, розповів, про знайдений на розкопках в Ольвії цінний артефакт. “Вченим” був Шепсель Гохман, він привіз до Австрії філігранно підроблений золотий виріб – Тіару короля скіфів – Сайтаферна. Тіара мала форму шолома. Вона була такої тонкої роботи, що три спеціалісти з античної археології дійшли однозначного висновку, про її справжність.
Ста тисяч рублів, які Гофман визначив у якості ціни, музей не мав, тому підробку через посередників запропонували Лувру. Музей Франції таки придбав її за 200 тисяч франків.
Кумедним співпадінням стало те, що вперше Тіару представили в Луврі 1 квітня, у 1896 році.
Протягом 7 років вона займала найпочесніше місце серед експонатів музею, натовпи екскурсантів ходили подивитись на неї. Було декілька заяв від відомих експертів, про те, що Тіара – підробка. Але розголосу ті заяви не набули, адже експерти музею прийшли до одностайного висновку, що серед сучасних ювелірів немає майстра такого високого рівня.
Існує декілька варіантів викриття цього грандіозного обману. Згідно одного з них, брати Гохман таки були арештовані за виготовлення підробок і в ході слідства розповіли й про виготовлення луврського експонату.
Розв’язався великий скандал, але Тіара стала ще популярніша. За три доби Лувр тоді відвідало більше 30 тисяч людей.
Ювелир Рухомовский надіслав у Францію телеграму, де розповів, що він є автором даного “шедевру”. У квітні 1905 року майстер прибув до Парижу, де відповів на всі питання про склад золота і процес виготовлення Тіари, також за власними записами відтворив її фрагмент.
Все це принесло йому такої слави, що звідусіль посипались замовлення на виготовлення ювелірних прикрас.
Рухомовський не назвав прізвищ замовників, сказав лише, що це був якийсь чолов’яга начебто з Керчі, який заплатив йому 1800 рублів за 8 місяців кропіткої праці.
З 1909 року ювелір переїхав до Франції, де працював реставратором у Луврі.
Шепсель з часов відмовився заробляти на фальсифікованих цінностях. Проте його брат, Лейба, навіть відсидівши за підробки у в’язниці продовжив обманювати покупців. З 1917 році він переїхав до Берліну. З того ж часу у Європі почали з’являтись ольвійські підробки.