Одеситів вистачає не лише на фронті. З 24-го лютого, коли наші доблесні ППО позбулися перших російських ракет, городяни стали організовуватися, щоб надавати допомогу нашим захисникам.
Про те, як це відбувається, і чим конкретно займаються одесити, ми розповімо у нашому матеріалі на odesa.one з посиланням на dumskaya.net.
Робота є для кожного
Одеські пляжі перестали бути місцем відпочинку – тепер там активно йде збір піску в мішки, що допоможе у зміцненні блокпостів біля в’їздів до Одеси.
В одеських ресторанах припинили чекати на романтичні вечері, а зайнялися приготуванням комплексних обідів для військових.
Є одесити зайняті збором гуманітарної допомоги та доставці її всім, хто цього потребує, інші забезпечують безкоштовне перевезення жінкам та дітям до пропускних прикордонних пунктів.
Загалом, в Одесі всі об’єдналися, і кожен зайнятий своєю корисною справою.
Чисто чоловіча праця
Ближні Млини … Робота йде повним ходом. Турбінами висікаються металеві заготовки, від електродів, що згоряють, виходить сліпуче біле світло. Все буквально оповите гулом, скреготом і дзвоном. Ця команда одеських волонтерів займається збиранням виробів, які зараз так необхідні Одесі, у вигляді протитанкових їжаків, буржуйок, польових кухонь та бронежилетних пластин.
За словами одеського волонтера, Олександра Сайчука, з перших днів війни одесити почали збирати блоки. Сам чоловік є власником машини з краном, яка ним і ще п’ятьома людьми використовувалася для перевезення блоків на блокпости.Потім містом було виділено їм територію, а одесити надають матеріали та розхідники.
Їх пункти розширилися до п’яти по всій Одесі, а колектив складає сто людей.
Одеськими волонтерами вже зроблено та відвантажено буржуйки у кількості, яка перевищує сто.
За словами Олександра, одесити вирішили також зайнятися варінням бронепластин. Вони з’ясували, що найкраще для цього використовувати ресори від автомобілів.
Замість суконь військовий одяг
Місцем роботи наших героїв є одеська Велика Арнаутська. Ще зовсім недавно це було улюблене місце всіх одеських модниць, які замовляли тут сукні, піджаки та пальта, а все це створював відомий одеський дизайнер Віталій Узун.
Але відтепер цех організували для пошиття плитоносок.
За словами модельєра, така ідея виникла ще 25-го лютого, коли його розбудили обстріли і він прийняв тверде рішення щодо того, що необхідно також чимось допомагати.
А 26-го лютого вже почалося пошиття одягу для прикордонних військ, а потім було зроблено партію жовтих пов’язок і зайнялися броненосителями.
З розповідей кутюр’є, щоб індивідуальне пошиття замінити на масове, а легкі сукні – військовим функціоналом, виявилося, занадто великих зусиль не знадобилося.
За словами Віталія, подібна стресова ситуація дуже активізує, і переживати все, що відбувається, стає простіше.
Матеріали надаються волонтерами та промринком “Сьомим кілометром”. Щодо швейних машинок було проведено переобладнання, аби можна було обробляти товсті тканини, а штат зріс до п’ятнадцяти співробітників.За допомогою правильно організованого процесу швейній команді вдається щодня відшивати близько п’ятдесяти-шістдесяти жилетів, які потім комплектують за допомогою бронепластин.
Фото: dumskaya.net