Пам’яті Петра Мілєєва: визволителя Одещини від фашизму

21 червня 1941 року у школах величезної країни випускники отримали атестати повної середньої освіти. Увечері молоді люди збиралися зустрічати перший світанок дорослого життя. Існувала така традиція. Далі на odesa.one.

Петру Мілєєву ще рано було отримувати атестат. Йому тільки мало виповнитися п’ятнадцять. До цього знакового дня він готувався разом із батьками. 

Командирський син

Петро був дитиною прикордонної застави. У нього, звичайно, були і тато, і мама. Але так уже склалося, що діти військовослужбовців були оточені особливою турботою всього особового складу. А тут ще й батько – начальник застави!

Як і личить юнакові, який живе на прикордонній заставі, до свого п’ятнадцятиліття Петя підійшов із солідним багажем навичок і вмінь. Мілєєв-молодший навчився стріляти, водити мотоцикл і автомобіль, навіть вчився водити танк і літав планером. Мріючи бути лікарем-хірургом, він отримував навички надання першої медичної допомоги у санітарному гуртку.

Кордон із Румунією завжди був місцем неспокійним особливо тоді, коли штучне королівство стало союзником фашистської Німеччини, але вже – по-справжньому. Саме там зіткнувся з війною Петро Малєєв – син начальника застави, що знаходиться на території Молдавської РСР.

День народження, що не відбувся

Проте мирне життя поки що триває. Рано-вранці 22 червня старшина застави Левченко розбудив Петра. Вони наразі не знали, що задоволення половити рибу доведеться відкласти на невизначений термін. Гул літаків перервав їхнє цілком мирне заняття. На “петрову” заставу полетіли бомби, а річкою на надувних човнах переправлявся десант. Через роки Петро Петрович згадував, що таких човнів він до того не бачив.

“Застава горить, коні бігають. Моїх матір та батька було поранено, їх вивезли до шпиталю. Я залишився з Левченком, поки не розгорнувся 48-й стрілецький корпус, ним тоді командував Родіон Якович Малиновський”, – згадував Петро Петрович.

Перші дні війни та гіркота відступів

У перші місяці війни Петро, ​​залишившись без батьків, які були у шпиталі, відступав разом із дорослими: через Роздільну, через Кучурган – до самого Сталінграда, як згадував ветеран.

Гіркота втрат і неминучості відступу була трохи прикрашена зустрічами хлопця з двома легендарними людьми – льотчиком Олександром Покришкіним і вже згаданим Родіоном Малиновським. У ті дні майбутній Маршал Радянського Союзу був поки що генерал-майором.

Зустріч та розмову з генералом Малиновським ветеран згадував усе життя з особливою гордістю. У той трагічний для країни момент Родіон Якович подарував хлопцеві власну зброю – автомат ППШ. Петро також отримав наказ:

“Син начальника застави повинен перемогти ворога і дійти Берліна”. Слова майбутнього маршала назавжди залишилися в пам’яті солдата Мілєєва і надавали сил у скрутну хвилину.

Р.Я. Малиновський наказав поставити Петра на всі види військово-польового забезпечення. Йому видали обмундирування, і ялові чоботи – дуже зручне взуття високої якості.

Звільнення рідної землі

Розвідбатальйон, у якому служив Петро, воював у складі 4-го гвардійського механізованого корпусу. За сумлінну службу старшого сержанта Мілєєва згодом призначили командиром танка. Незабаром весь екіпаж відзначився у боях на правому березі річки Волга. Там молодий командир був контужений, але в шпиталях він затримуватися не збирався і повернувся до строю.

Далі були запеклі бої на Курській дузі, у серпні 1943 року корпус Мілєєва звільнив від ворога Харків, пізніше брали участь у боях за Запоріжжя, а навесні 1944-го очистили від загарбників значну частину Миколаївської області. Від Вознесенська переправились на понтонах через Буг у напрямку Березівки, з якої почалося звільнення Одещини.

У районі Будапешта

У районі Будапешта він, 18-річний Петро Мілєєв, був командиром. Механізований корпус, у якому він служив, тримав оборону між двома озерами.

Проти наших шести дивізій, сильно пошарпаних у боях, фашисти кинули одинадцять танкових дивізій. Але, попри цю перевагу на користь ворога, командувач фронтом Ф. Толбухін наказав триматися остаточно.

В один із моментів бою ворожий танк “Фердинанд” зніс башту нашого “Т-34”. А далі все було, як у тумані. Контужений Петро то приходив до тями, то втрачав її. Йому вдалося викинути з танка весь екіпаж, його самого дістала санінструкторка Марія. Вона оглянула командира танка, але, не відчувши пульсу, вирішила, що хлопець мертвий.

Вночі він прокинувся серед трупів. Почав кричати. До нього підійшли і почали витягувати. При ньому знайшли документи, повернули пістолет. Але вже встигли записати героя до загиблих, а командири відправили представлення на нагородження орденом Червоного Прапора (посмертно).

Після війни

Якось у середині 1970-х, у дні святкування Дня Перемоги, Петро Петрович зустрів двох своїх однополчан, які склали йому “вирок”: санінструктора Машу, яка зарахувала його до мертвих, та начальника розвідки 4-го танкового корпусу Борисова, який представив його посмертно до нагороди. Того дня вони багато чого згадали.

Після війни її герой залишився у Збройних Силах, з яких був звільнений лише у 1972 році – через 31 рік після фактичного початку служби. За військові подвиги П.П. Мілеєва було вшановано численними нагородами, він мав статус інваліда війни першої групи. Через 11 років, 1983-го, підполковник Мілеєв він все ж таки отримав заслужений орден Червоного Прапора, до якого його представили з позначкою “посмертно”.

До останніх років життя Петро Петрович був активною людиною. Він часто спілкувався з молоддю, мав величезну пошану мешканців смт Доброслава. Коли йому було за дев’яносто, він легко управлявся з легковим автомобілем, причому – в будь-яку погоду.

На жаль, за кілька днів до святкування 77-х роковин перемоги над фашизмом Петра Петровича Мілєєва, героя-танкіста, учасника війни з фашистською Німеччиною, не стало. В останній шлях його прийшли проводити односельці, голова селищної ради Доброслава.

Використано матеріал ІА  lan.od.ua

More from author

Оригінальні чохли на iPhone 14 в Одесі

Якісний чохол для смартфона є не тільки відмінним аксесуаром, але й гарним способом захисту. Як правило, чохли для iрhone 14 роблять з таких матеріалів,...

Кращі пакети та пакування в Одесі

Всі знають, що упаковка є запорукою ефективного та успішного бізнесу. Саме тому кожному підприємцю дуже важливо приділити цьому належну увагу. Адже якісні упаковочні пакети стануть...

Млин Вейнштейна: одеське підприємство зі світовим визнанням

В Одесі у слова "млин" склався топонімічний ореол. На територіях, які розташовані на південному заході міста та ближче до його центру, колись крутилися десятки...
.,.,.,.