Вони є пекарями, інженерами, водіями… Проте все це було, ніби в минулому житті, а точніше до того моменту, коли життя, 24-го лютого 2022-го, поділилося на горезвісні “До” та “Після”, пише odesa.one.
В умовах сучасних реалій ці чоловіки є воїнами, які тримають зброю в руках, стоять на сторожі своєї країни та міста, завдяки чому Місту забезпечено спокій та захист.
У нашому матеріалі, з посиланням на dumskaya.net, ми розповімо про життя одеських захисників у період воєнного часу.
Незвичайне звичайне
Кожен із цих хлопців відкритий і дуже світлий (як і належить справжньому одеситу). Вони не залишилися “голими-босими”, як намагалися зі смаком описувати “доброзичливці” та злостиві в соціальних мережах.
Кожен одеський захисник має штатну форму – таланти, бронежилети, каски, термобілизну. Однак вони з величезною подякою приймають і те, чим допомагають волонтери.
Іноді буває досить незвичайна допомога. Так, наприклад, їх, окрім змінного взуття, забезпечують жіночими прокладками. Так, ви не помилилися саме прокладками!
За поясненнями Ярославни, яка також є одеським волонтером, після того, як одеські захисники виконують певні завдання, їхнє штатне взуття нерідко стає мокрим. Поки його сушать, на допомогу приходить та зміна, якою хлопці регулярно забезпечуються, і в яку в подібних випадках вони перевзутті. А запас жіночих прокладок потрібен, щоб ноги не залишалися в мокрому і щоб не довести до розвитку грибка. Тож хлопці підставляють їх під устілки. Для них це є звичайною практикою.
Докладніше про героїв
До 24-го лютого кожному з одеських захисників вдавалося процвітати у своїй справі. Хтось був у лавах професійних електриків, а ось Олег був власником невеликої пекарні та займався випічкою круасанів. Своїй улюбленій справі новоспеченим воїном навіть була присвячена “кличка” для його автомата, – “круасанчик”.
Одесит розповідає, що близько семи років він професійно займався фотографією, проте в останні роки він організував роботу невеликої пекарні. Хлопець не припускав, що в нічний час автомат перетвориться на його найкращого друга. Він на фронті тому, що відчуває страх за майбутнє країни.
Хлопець зізнається, що йому дуже подобається те згуртування, яке у сучасних реаліях спостерігається серед усіх без винятку українців, та те, що вони зацікавилися своєю історією. А сам він, за його словами, на фронті, щоб відстоювати все це.
Ще один одеський захисник Дмитро має інженерну освіту. У період останніх десяти років він успішно працював на журналістській ниві, проте йому довелося перекваліфікуватися на звичайного матроса морпіха. Автомат є його вірним супутником в окопах безкраїх степів нашого регіону, де він проводить дні і ночі безперервно.
За словами одесита, через два дні після того, як по нашому місту був скоєний ракетний удар, він з’явився у військкомат, а ще через дводенний термін він уже був у матроській формі і тримав зброю в руках.
Хлопець зізнається, що серед них таких більшість, якими було прийнято рішення все кинути та піти заради однієї мети, яка полягає у захисті наших цінностей.
Кожен із одеських захисників вірить у краще, яке неодмінно чекає на нашу країну, і зокрема, наше дивовижне місто, яке дає світові таких відважних героїв.
Фото: dumskaya.net