У невеликому двоповерховому будинку, неподалік спуску, що веде майже до самого моря, причаїлася музична школа. Проходячи повз, рідкісний пішохід замислюється про те, що ось уже без якихось кількох місяців 100 років тут розкривають таланти і випускають їх у плавання хвилями творчості, пише odesa.one.
У 1923 році, коли іноді не було коштів, щоб подати тепло до будинків, а на стіл – шматок хліба, в Одесі відкрився перший музичний навчальний заклад. Керівництво міста розуміло, що населенню потрібна освіта, зокрема музична. Для школи вирішено було виділити старовинний особняк, поява якого, на думку ряду вчених, належать до першої половини 19-го століття.
Тоді реклама була настільки поширеною, як у наші дні. Люди майже повністю покладалися на те, що почули чи побачили їхні сусіди. До речі, досі цей принцип досить часто є ефективнішим за рекламу у звичайному сенсі цього поняття.
Школа та її перший і перший учень
Десь почувши, що неподалік будинку відкрилася музична школа, в будинку № 4 по Театральному провулку (сьогодні – пров. Чайковського) виник невеликий переполох. Річ у тому, що в сім’ї ріс хлопчик Міля, якого вважали здібною дитиною. Відвести юний талант до школи доручили старшій сестрі.
Вийшовши з двору, сестра і брат Гілельс пройшли до Катерининської вулиці, злегка обігнувши однойменну площу, вийшли на мост Сабанєєв міст. Далі звернули ліворуч і, пройшовши квартал, опинилися якраз перед дверима навчального закладу. Можливо, вони йшли трохи іншим шляхом, але суть не в цьому. Маленький рудий хлопчик опинився перед очима чудового педагога Якова Ісааковича Ткача. До 1929 року він навчав Еміля основ музичного мистецтва.
Еміль Гілельс був одним із перших учнів школи, у якої до 30-х років був статус музичних курсів. Там дітей від 9 до 15 років навчали грі на фортепіано, віолончелі та скрипці. Досвідчений педагог Я.І. Ткач розгледів у юному піаністі талант і передбачив велике майбутнє свого вихованця. Пророцтво збулося. Еміль Григорович став народним артистом великої країни.
У наші дні школа має ім’я видатного піаніста, а на будинку, звідки він почав шлях до великої музики, встановлено меморіальну дошку.
За ті майже сто років, що працює школа, у ній підготували чимало відомих музикантів. Сьогодні ж із дітьми та підлітками працюють кілька десятків педагогів. У школі є велика зала, в якій проводяться конкурси: від міських до міжнародних, творчі зустрічі з відомими музикантами, майстер-класи для педагогів-початківців.
Шкільний музей на честь великого земляка-музиканта
Школа має відносини з онуком Еміля Гілельса – Кирилом. Кілька років тому завдяки старанням його та колективу в школі № 1 з’явився інтерактивний музей, присвячений великому піаністу. Він був створений на основі документів, фотографій, спогадів про нашого великого земляка. У день відкриття музею онук маестро надіслав вітального листа. Музей, розповідають його творці, представлений у дуже доступній та зрозумілій формі.
У дар музею невелику палітурку з різними листами, листівками, вітаннями передала завуч музичної школи Ольга Бєгунова. Ці дорогі експонати її чоловікові, професору музичної академії В’ячеславу Дашковському, колись передала дружина колишнього директора оперного театру Валентина Семенова.
Як водиться, у день відкриття якогось важливого культурного об’єкта організатори проводять концерт. Не стала винятком школа імені Е. Гілельса. Її вихованці показали свою майстерність, які підтримали педагоги. А гідним завершенням стало виконання творів Гілельса, записаних на різні носії.
Музей став гідним поповненням подібних установ, які носять імена наших великих земляків: Утьосова, Паустовського, деяких інших.
