Одеський університет імені Мечникова… скільки в цьому звуку (у цих словах) радості, безсонних ночей, студентського кохання, а найголовніше – життя. Адже університет це початок самостійного життя, сповненого труднощів та викликів. Більше на odesa.one
Багато студентів, які проходили через життєві бурі, не залишали свій рідний університет, продовжуючи працювати, ділитися своїми знаннями та досвідом зі студентами університету.
Прикладом багаторічного служіння навчальному закладу, який дав путівку до мирної, є одеський вчений Лев Олександрович Ануфрієв.
Лев Олександрович також є прикладом того, що можна було б назвати одесоцентричністю. Професор Ануфрієв, який пройшов шлях від студента Одеського держуніверситету до професора, завідувача кафедри та проректора, народився в Тамбовській області. Якщо пройти шлях з Одеси до Ізмаїла шість разів, то вийде сума, що дорівнює цій відстані. Проте цей чинник не завадив стати Леву Олександровичу справжнім одеситом.
Перевірка на незламність війною
Покоління народжених 1925-го пройшло складний життєвий шлях. Коли почалася війна, цим хлопцям та дівчатам було по 15-16 років. Багато хто прагнув потрапити на фронт, але їх не брали. До цієї групи радянських людей належав і Лев Ануфрієв. Його призвали до лав Збройних сил у неповні 18 років. З Башкирії, куди він був евакуйований, він потрапив на Південно-Західний фронт, у складі якого брав участь у легендарній битві Сталінградської.
Тут хочеться звернути увагу до цікавого історичного факту. У жовтні 1943 року це військове об’єднання стало 3-м Українським фронтом: тим самим воїни якого очистили від фашистів Одесу холодною весною 1944 року. Щоправда, у тих подіях не брав участі старший сержант-гвардієць Ануфрієв. 29 серпня 1943 року в боях за звільнення Донбасу він був поранений в обидві руки. Після цього потрапив до шпиталю, а звідти – знову громити ворога. Вже у складі 78-ої стрілецької дивізії він брав участь у форсуванні річок Морава та у звільненні Праги. Війна для Лева Ануфрієва закотилася 1947 року.
У мирному житті фронтовик Лев Ануфрієв вирішив присвятити себе вивченню суспільних наук: філософії, політології та інших. Як показала історія Одеського університету та факультету, де готували політологів, з вибором він не помилився. У цій же ситуації старінь ВНЗ Одеси отримав і великого фахівця, і талановитого керівника, і душевну людину.
Видатний фахівець в галузях філософії та політології
1953 року Лев Олександрович отримав диплом та розподіл на кафедрі філософії Одеського технологічного інституту харчової промисловості (майбутня харчова академія). 1965 року старший викладач Л.А. Ануфрієв захистив кандидатську дисертацію, що дало можливість стати доцентом.
Його діяльність та професіоналізм були помічені керівництвом високого рівня та з 1972 по 1980 роки він працює вже ректором Одеської вищої партшколи. Вже після розпаду СРСР на базі цього специфічного навчального закладу було створено факультет соціології, економіки та політології (СЕП) Одеського університету імені І. Мечникова. З 1982 року і до останніх днів життя професор Ануфрієв працював у цьому виші і до 1992 року – проректором відразу. Вже у незалежній Україні він очолив кафедру політології, яка була сформована у складі факультету СЕП. Під його керівництвом розпочалася підготовка дипломованих політологів – академічна прем’єра не лише університету, а й усього південного регіону нашої держави. Випускники професора Ануфрієва та його колег посіли важливі посади у регіональному та державному управлінні, журналістиці, силових структурах.
Діяльність педагога Л.А. Ануфрієва була надійно прикріплена його науковими працями. Його основними роботами стали “Релігія та атеїзм: соціологічні нариси”, “Релігія та атеїзм: учора, сьогодні, завтра”, “Дійсність та релігія”. Він був автором понад двохсот статей, п’яти монографій, близько двадцяти підручників та навчальних посібників.
