Протягом історії Україна часто страждала від агресивного впливу сусідніх країн. Всілякі заборони, як Валуєвський циркуляр і Емський указ, били по українській культурі і українським цінностям. Здається, що всі ці обмеження давно позаду, і що вони тепер існують тільки на запорошених сторінках архівних документів. Однак, цькування українства триває і чіпляє всі сфери людського життя, в тому числі — релігію. Далі на odesa.one.
Яскравим прикладом таких переслідувань є конфлікт між представником Православної церкви України Владиславом Шіманом і представництвом Московського патріархату в Одеській області.
Причина гоніння
Православна громада селища міського типу Сарата на чолі з протоієреєм Владиславом Шіманом перейшла від Московського патріархату в Православну церкву України (далі: ПЦУ). Це рішення, законно прийняте ще в 2019 році, було підтримано практично одноголосно, адже з усього масиву тих, хто голосував (всього 295 людей) тільки 4 виступили проти і 4 утрималися від прийняття рішення.
Перехід від Московського патріархату до ПЦУ сприйнявся представниками першого як зрада, і Владислав Шіман став основною ціллю цькування з боку російської православної церкви.
Документаційні маніпуляції
Це рішення породило не тільки культурно-релігійний, а й майновий конфлікт, що спричинив за собою махінації з боку УПЦ Московського патріархату. Через два місяці після переходу було виявлено, що в документації від Єдиного державного реєстру юридичних осіб була змінена інформація про настоятеля громади: новим керівником став Микола Аратовській від Московського патріархату, який відомий своїми негативними висловлюваннями по відношенню до Православної української церкви і в цілому проросійською спрямованістю.
Наприклад, в 2019 році Микола Аратовській писав скаргу Патріархату Олександрійському і всієї Африки, в якому називав ПЦУ розкольниками і самосвятами, спокушений нечистою силою, які намагаються зруйнувати Православ’я і дестабілізують міжправославні відносини. Також Аратовській в цьому документі писав, що через томос і дії ПЦУ захоплюються храми, а духовні діячі страждають від побиття. В тому числі, Микола Аратовській згадував Вселенського Патріарха Варфоломія, якого теж приписав до відступників за те, що той визнав канонічність ПЦУ.
Неможливо не згадати, що Російське духовенство агресивно діяло у відповідь на визнання Олександрійським патріархом канонічності ПЦУ. Як мінімум, ім’я патріарха Олександрії більше не згадують на літургіях Московського патріархату. Крім цього, Московський патріархат, що говорить про розкол, сам вивів парафії на території Африки зі складу Олександрійської церкви. Плюс, росіянам заборонили причащатися в святинях Вселенського патріархату, що є прямим порушенням прав людини.
Повертаючись до розповіді про ситуацію з храмом Сарата: незабаром після виявлення неправомірних змін у документації, настоятель Владислав Шіман звернувся у правоохоронні органи, і працівниками поліції було відкрито справу про підробку документів і, що іронічно, спробу захоплення релігійного об’єкта, адже дія Аратовського в тому числі означала незаконну приватизацію нерухомості.
Пізніше в господарський суд було подано заяву від Р. Гуріна: він вимагав визнати, що рішення, прийняте церквою Сарата про перехід до ПЦУ, є недійсним. Однак, суд відмовив у задоволенні цього позову.
Цькування протоієрея
Одеська єпархія Московського патріархату, крім протизаконної спроби приватизації храму, неодноразово зверталася до суду для вирішення свого конфлікту з протоієреєм Шіманом. А саме, Московський патріархат вимагав від «зрадника» відшкодування матеріального і морального збитку. Втім, одним судом справа не закінчилася — також присутній психологічний тиск. Владислав Шіман поділився з «Думською», що йому не погрожували фізично, проте, проти нього розгорнуто інформаційну кампанію: про нього пишуть негативні матеріали в мережі і несхвально обговорюють в соціальних мережах.
Самі представники Московського патріархату систематично записують відеоролики, в яких засуджують «зраду» Владислава Шімана, апелюючи до того, що він поклявся на Євангелії і хресті, що буде служити Московському патріархату і через 25 років вірності порушив святу клятву.
«Вони тиснуть на наших, а кажуть, що це ми […] Ми церква творення, церква любові і церква Христова в першу чергу», — як каже спікер відеоролика.
Причиною того, чому пішов Владислав Шіман, спікер бачить наступне: протоієрей Шіман покинув Московський патріархат, тому що боявся свого усунення з посади (таймкод: 6:18). Інші матеріали від Московського патріархату по цій проблематиці можна подивитися тут.
Крім вищеописаного, Московський патріархат засуджує політичну ініціативу Владислава Шімана, який став депутатом партії «Європейська солідарність», що ідеологічно сповідує ідеї лібералізму, громадянського націоналізму, трансатлантизму і антикомунізму. Віра забороняє священослужителям брати участь у політичній діяльності.
Тривають судові засідання і розгляди. Московський патріархат, крім пресингу на самого Шімана, також тисне на прихожан церкви та сім’ю протоієрея, в тому числі його доньку.
Реакція на переслідування
Партія «Європейська солідарність» звернулася в управління Служби Безпеки України, адже актуальна ситуація з розпалюванням конфлікту, а також її подальший розвиток може стати каталізатором агресивних зіткнень на релігійній підставі.
У свою чергу Владислав Шіман, який зазнає переслідувань протягом двох років, каже, що цькування триватиме і далі. Також він визнає, що усвідомлював, що його боротьба не буде легкою.
20 березня Владислав Шіман опублікував на своїй сторінці в мережі фото депутатського звернення, в якому зазначено, що провокаційні дії Московського патріархату можуть викликати масштабний скандал, а також загрожують національній безпеці України, не кажучи вже про ускладнення обстановки в південному регіоні.
