Кожен напевно пам’ятає фразу «Книга мрія, яку ви тримаєте в руках». Належить вона англійському письменнику-фантасту Нілу Гейману. Але люди чомусь забули про такий прекрасний вид відпочинку як читання, але даремно. Це чудовий спосіб прожити мільйон життів, набратися досвіду та змінити себе на краще. Ну а як мінімум ви станете ерудованіше.
Не можна забувати і про бібліотеки. Як давно ви там були? Та й чи були взагалі крім випадку, коли отримували чи здавали книги в школі? Це ж те саме місце, де можна знайти однодумців і отримати відповіді на питання, що давно цікавлять. Саме тому сьогодні ми хотіли б вам розповісти про Одеську національну наукову бібліотеку. Більше на odesa.one.
Перша в Україні
Була створена майже двісті років тому в 1829-му році. Одеса тоді була досить молодим містом 35-річного віку і в ній проживало близько 50 тисяч людей. У перлині біля моря на той час вже працювало 20 навчальних закладів і відкрився театр на вісімсот осіб. Також функціонував міський музей та створювалися перші видання, серед яких «Одеський вісник».
Але інтелектуальній еліті не вистачало місць, де вони могли б черпати інформацію. Так, за підтримки різних громадських діячів, учених, політиків і, звичайно, завдяки губернатору краю Миколі Семеновичу Воронцову в Україні з’явилася перша публічна бібліотека. Указ про будівництво було видано особисто імператором Миколою I.
Перші книги
Але через чуму, яка бродила тоді всім світом і торкнулася Одеси, відкриття відбулося лише через рік. На той час зібрання бібліотеки налічувало вже понад п’ять тисяч книг.
Граф Воронцов приніс у подарунок багато цінних та рідкісних видань зі своєї особистої колекції. Серед них: шістсот томів французької літератури від відомого друкаря Фірмена Дідо.
Багато місцевих жителів почали брати приклад із графа та приносити свої книги до бібліотеки. Так там з’явилися колекції громадських діячів Толстого та Маразлі, професорів Тимонова та Борзенка, археолога Бурачкова. Книги обчислювалися тисячами. Неодноразово фонд сховища поповнювали університети та бібліотеки Франції, Чехії, США, Британії.
Спочатку літературу можна було вивчати у будинку, що розташувався на Приморському бульварі. Однак фонди бібліотеки збільшувалися і в 1883 році для неї було зведено нову будівлю. Гроші під проект виділив тодішній міський голова Григорій Григорович Маразлі. Нині тут розташований Археологічний музей.
1907-го року бібліотека переїхала до нового будинку проектуванням якого займався відомий архітектор Нестурх Федір Павлович. На той час вже існували й інші сховища літератури, але одеське вважалося найкращим у країні.
Внесок культурної еліти
Посаду бібліотекаря в різні часи займали багато інтелектуалів:
- Микола Мурзакевич — історик
- Володимир Яковлєв — професор
- Михайло Дерибас — літератор
- Олександр Дерибас — письменник
Директором із 1896-го був Михайло Поруженко. Він же автор книги «Одеська міська публічна бібліотека. 1830 — 1910». З 1874-го року в Одеській публічній бібліотеці запровадили статус піклувальника. Ними ставали різні громадські діячі: Олександр Стуарт, Михайло Сікард, Всеволод Тимонов, Олександр Кирпичников та Михайло Толстой.
Одеський центр читання відвідували різні значущі світові постаті, такі як: Дмитро Менделєєв, Ілля Мечников, Олександр Грін, Корній Чуковський, Іван Бунін, Олександр Купрін, Петро Ніщинський, Іван Карпенко-Карій, Михайло Комаров, Валентин Глушко, Володимир Філатов, Микола Гамалея, Данило Заболотний, Іван Сєченов.
Якщо у 1917-му році у фонді бібліотеки зберігалося 187 тисяч книг різної літератури, то у 2015-му це число збільшилось у рази і становило вже понад 5 мільйонів. А 200 тисяч публікацій сховища вважаються дуже рідкісними. З 1 квітня 1931 року стала Одеською науковою бібліотекою.
Розвиток у сучасній Україні
На початку нульових в ОНБ пройшла акція «Українська книга на Одещині», яка стала щорічною. Суть ініціативи допомагати молодим авторам популяризувати свою літературу та поповнювати колекцію новими книгами. Проходить вона за підтримки Міністерства культури України, Книжкової палати України та Української асоціації видавництв.
Бібліотека не стоїть на місці та намагається встигати за сучасними технологіями. Так, з початку нульових тут відбувається переклад книг та інших різних файлів в електронний вигляд. Також розширився спектр послуг. Наприклад, у 2002-му році в бібліотеці з’явився інформаційний ресурс «Вікно в Америку», електронний читальний зал та Інтернет-зал. У створенні допомогло посольство США.
Восени 2009-го року вийшов указ Президента України, який надав бібліотеці статус національного закладу. В 2014-му вона відзначила ювілей у 185 років. У зв’язку з цим низка наукових видань зробили публікації присвячені одеському просвітлищу. Через декомунізацію через рік змінилася назва з Одеська національна ордена Дружби народів наукова бібліотека імені Максима Горького на Одеську національну наукову бібліотеку. Що на краще, адже така назва запам’ятовується набагато швидше.
Навесні 2018 року в Одеській науковій бібліотеці стартував соціальний проект — літня читальна зала «Litera». Відвідувачам надали громадський простір на свіжому повітрі, де кожен міг ознайомитися з різними виданнями, газетами та журналами.
Проект виявився цікавим для багатьох і у першому потоці зал відвідала велика кількість гостей. У майбутньому планується організовувати літературні вечори, презентації та просто грати у настільні ігри.
У цьому ж році було підписано меморандум про співпрацю з Національною бібліотекою Грузії, а роком пізніше з Національною бібліотекою Молдови. В їх основі закладено: обмін бази даними, у тому числі й електронними, національними книгами та спільне дослідження культурних та наукових сфер.
Співпраця з Грузією стала можливою завдяки приїзду грузинського консула Левана Тактакішвілі та генерального директора Національної парламентської бібліотеки Грузії Гіоргі Кекелідзе до Одеси.
Другий меморандум було підписано вже в Молдові, куди їздила Ірина Бірюкова і зустрічалася там із генеральним директором Національної парламентської бібліотеки Молдови Еленою Пінтілею.
COVID-19 не став проблемою
За часів епідемії ОННБ довелося шукати нові інноваційні рішення. Так спільно з компанією 3D Prostor було створено візуалізацію головного корпусу будівлі, де кожен міг погуляти по залах. На стінах можна побачити бюсти знаменитих авторів. Їх виготовили ще 1907-го року учні майстерні скульптора Едуардса. Багато робіт створив Арнольд Гришпунг. Так там зберігаються образи Олександра Пушкіна, Антона Чехова, Миколи Гоголя, Федора Достоєвського, Льва Толстого, Івана Тургенєва.
На другому поверсі розмістився музей книги, а перед входом до головної зали галерея присвячена 190-річчю Одеської наукової бібліотеки. Там є навіть балкон.
В ОННБ можна знайти матеріали різними мовами: українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та багатьма іншими. Тут зберігаються найдавніші Хіландарські та Охридські листи дванадцятого століття, а знайшли їх лише у дев’ятнадцятому. Також у бібліотеці зберігаються видання Львівського братства та Києво-Печерської Лаври.
Але одна з головних історичних цінностей, яка є тут — рукопис вісімнадцятого століття козацької старшини. Дивно, що вона дійшла нашого часу. Листи допомагають висвітлити те, як розвивалася українська культура, історія та писемність.
Не менш цікавим є те, що до бібліотеки потрапили твори відомих національних літераторів, які були випущені за їхнього життя. Так там можна знайти: «Енеїду» Івана Котляревського, «Кобзар» та «Гайдамаки» Тараса Шевченка, твори Миколи Гоголя, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Нечуя-Левицького, Івана Франка, Лесі Українки та багатьох інших.
В Одеській національній науковій бібліотеці працюють понад 270 співробітників у 27 різних відділах.