Практично у всіх дорослих одеситів збереглися в пам’яті дитячі спогади про “Золотий ключик” – кондитерський магазин, місцем розташування якого була вулиця Дерибасівська, пише odesa.one.
Городяни згадують про це місце, як про казковий магазин, який паморочить запахом шоколаду. Стіни були прикрашені зображеннями персонажів з улюбленої казки дитинства про “Золотий ключик”, а в приміщенні завжди і цілий рік була велика кількість людей.
У нашому матеріалі, з посиланням на 048.ua, ми розповімо про історію найвідомішого і улюбленого магазину одеситів .
Кондитерські першовідкривачі
У минулому столітті, з легкої руки двох братів Якова та Льва Крахмальникових, продаж солодощів проходив за допомогою використання спеціальних автоматизованих апаратів, які були встановлені по всьому місту.
Брати здійснювали володіння першим паровим виробництвом по виготовленню монпансьє в південній частині Імперії. Кондитери володіли великим асортиментом, які представляли кондитерські вироби у вигляді льодяникової продукції, цукерок з покриттям цукрової пудри, різних шоколадних виробів, різнокольорових мармеладок, які дуже любили персонажі Катаєвского твору про самотнє вітрило, халвовоі зернятковоі продукції і пряникових ласощів.
Всі ці смаколики могла собі дозволити людина з абсолютно будь-яким достатком, і навіть невеликим. Тому у виробництва вищезазначених братів був величезний успіх.
Наступні зміни
Коли прийшов час Радянської влади, в 1922-гому у виробництва, яке було у власності братів і було названо на їх же честь, з’явилася нова назва.Роза Люксембург, німецька революціонерка. Саме в її честь тепер назвали фабрику.
Після закінчення Війни відновлення торкнулося також і одеського кондитерського виробництва, якому незабаром послідувало відкриття знаменитого магазина з фірмовими солодощами. Це ми якраз про “Золотий ключик”, який прославив фабрику.
У 1920-1950-тих навіть великі магазинні заклади не мали назв. Вони володіли тільки неофіційними номерами. Це відбувалося через ліквідаційний процес щодо торговельної діяльності, якою займалися приватні особи. Уже в 50-60-тих на деяких вивісках можна було побачити вже не номери, а найменування. Те ж саме відбулося і з улюбленим “Ключиком”.
Найсолодші спогади
У “величезного”, як здавалося кожній одеській дитині, “дорослого” магазину, казкова назва. Якщо вдатися до спогадів про внутрішнє убрання магазину, то від кожного одесита можна почути про те, як з лівого боку було місце, де продавали на вагу шоколадки, упаковкою яких служили пакети конусної форми з шорсткого сірого паперового матеріалу. На великих вітринах зі скла розташовувалася прикраса у вигляді ляльок, виконуючих функцію грілок. Центральна частина була зоною для цукерково-тортовоі продукції, яка була розкладена по коробках. Особлива розкіш належала торту овальної форми, який називався “Одеська Троянда”, по центру якого розташовувалися масляні троянди. А з правого боку було місце “простих” солодких ласощів – льодяників, глазурованих горішків, “морських камінців”.
У “Золотого ключика” було негласне звання острівця дитячих надій, опинившись на якому, втілювалися в життя мрії вихідного, який нарешті настав, проведеного в центральній частині рідного міста.
Цукерка з одеською історією
Григорієм Львовичем Махлісом, слюсарем, місцем роботи якого було Одеське кондитерське виробництво, був придуманий механізм зі скручування фольгових кружочків, так, щоб отримати конус, куди заливали шоколадно-начинкову суміш. Так були народжені відомі солодкі “Стріли”. Спочатку початком процесу по їх виробництву служили обгортки.
Коли прийшли 2000-ні, та було розпочато реконструкційний процес в готелі “Великому Московському” магазин став перебувати в приміщенні поряд з Привозом …
Через якийсь час у “Золотого ключика” знову змінилося місце розташування, а потім його існування і зовсім припинилося.
Фото : 048.ua
