В наші дні вилікувати зуби можна тільки за досить чималу суму грошей, особливо якщо мова йде про протезування. Далі на odesa.one.
Люди так звикли до цієї суворої реальності, що, напевно, мало хто повірить в те, що колись практично 200 років тому дані послуги відрізнялися більшою надійністю і доступністю для одеситів, ніж в наші дні. Але в цьому є частка правди, тому що більшість технологій, які використовуються сучасними зубними лікарями, вже користувалися попитом ще в дев’ятнадцятому столітті.
Детальніше про те, як розвивалася одеська стоматологічна в нашому матеріалі, з посиланням на odessa-life.od.ua.
Популярна професія
Найперші стоматологи в державі були представлені цирульниками, які так і вказували на своїх оголошеннях, – що, мовляв, окрім стрижки і гоління, вони вказують послуги з висмикування зубів.
Але в кінці століття попит цієї “кваліфікації” цирульників почав спадати. У 1810-тому виник закон щодо перетворення у навчанні зуболікарському мистецтву, відповідно до якого займатися лікуванням зубів могли лише ті, хто мав документ, який підтверджував право працювати відповідно до спеціальності стоматолога.
Однак медична освіта таким фахівцям не надавалася , вони тільки проходили навчання у будь-якого практикуючого дантиста протягом трьох років.
Весь процес лікування у них часто полягав у видаленні хворих зубів. Але, попри це, їх професія користувалася великою популярністю і, звичайно, доходом.Причому ті, хто були на олімпі медичних працівників в стоматологічній сфері представляли собою тих, які мали медичну освіту. Вони тоді мали назву “одонтологи”.
Коли були прийнятий вищезгаданий закон в Одесі доктором Тичинським було відкрито зуболікарську школу, яка зайняла друге місце після тієї, що знаходилася в Москві.
Там вчитися могли і жінки, що для тих часів являло собою справжній прогрес.
Проблема із навчанням
Уже в дев’ятнадцятому столітті одеситам вже було добре відоме протезування, проте навчальні заклади, де могли б навчатися зубні техніки, в Одесі були відсутні. Бажаючим навчитися цій професії доводилося проходити курси в таких закладах, як спеціальні зуботехнічні лабораторії.
Поряд з ними знаходилися ювелірні майстерні. У той час дані спеціальності вважалися, як суміжні, тому що зубним технікам доводилося переважно працювати з такими цінними матеріалами, як срібло, золото і навіть платина.
У 1910-тому в Одесі зубні техніки були в прямому сенсі слова на вагу золота (їх було всього вісім), зате в дантистах браку не відчувалося (їх було більше трьохсот).
Сучасні методики старого часу
У звичайній одеській клініці ще в той час пропонувався перелік таких послуг, що і в сучасній стоматології. А одонтологами запозичувалися найпрогресивніші технології в сфері зубного лікування.
Якби революцією 1917-того і не було поставлено хрест на такій сфері, як вітчизняна медицина, то нашій стоматології вдалося б в сучасних реаліях обійти іноземну.
Лікарями-одонтологами нашого старого міста пропонувалася клієнтам послуга, яка дозволяла відновити штучні зуби відповідно до новоі американськоі системи, завдяки якій не потрібно видаляти коріння. Простими словами, вони займалися установкою спеціальних штифтів, на які “надягали” протезні зуби, матеріалом яких було золото або платина. Цю технологію в минулому столітті в Одесі застосовували часто-густо.
Крім цього, одонтологи практикувалася на установці спеціальних пластин у вигляді протезів для тих пацієнтів, які страждали від дефекту в вигляді “заячої губи” або “вовчої пащі”. Таким чином, у людини з’являлася можливість нормально розмовляти і вживати їжу.
Пломбування зубів відбувалося з використанням таких матеріалів, як фарфор, платина, золота фольга, яка в кілька шарів закладалася в хворі зуби і утрамбовувалася, щільно притискаючись до зубної стінки . Через пару днів матеріал ставав таким твердим, що термін такої пломби був дуже довгим.
Перевага зарубіжжю
Всупереч високим вітчизняним медичним досягненням, нерідко в рекламах повідомлялося про те, що майстерні працюють за новітніми американським розробкам. На жаль, в той час, як, втім, і в наш, зарубіжні фахівці і технології викликали більше довіри.
Час прийому
Пацієнти одеськими стоматологами приймалися часто вдень. Однак, наприклад, дантистом Мадам Сан-Поляковою, місцем розташування кабінету якої була вулиця Рішельєвська, прийом вівся і вдень, і вночі. Причому з чотирьох до шести годин вечора хворі приймалися безкоштовно.
Високий рівень одеських фахівців
У 1902-ому одеські стоматологи (у яких було навіть своє товариство), стали володарями такого авторитету, що їм доручили проводити третій одонтологічний з’їзд. Він проводився в 1903-тьому в нашому місті. Його учасниками були кращі європейські лікарі. Все це дуже позитивно вплинуло на те, щоб одеські лікарі підвищили свій професійний рівень.
Усе найкраще – дітям
У 1912-тому лікарем Арнольдом Редальє було здійснено відкриття тримісячних курсів для стоматологів. Вони фактично представляли собою перший інститут з лікарського удосконалення.
Пізніше в нашому місті відбулося відкриття безкоштовної амбулаторії, де проходили лікування учні. У ній кожній дитині видавалася картка, де містилися поради для зубного догляду.
Ініціатором створення амбулаторного закладу був професор-одонтології Ісаак Марголін. Але до нього, ще в 1891-ому, це питання вже піднімалося Арнольдом Редальє, який склав доповідь на тему боротьби із захворюваннями зубів дітей шкільного віку і звернувся з клопотанням до одеської Думу, але його пропозицію було проігноровано.
Важливе відкриття
Коли бормашини ще не існували, лікарям доводилося обертати ручні бори за допомогою пальців. Щоб захистити себе від зубів пацієнтів, вони практикували надягання на вказівні пальці спеціального кільця.
У 1871-ому винайшли бормашину. Практично слідом за нею сталася поява першого зуболікарського крісла, в який був вмонтований механізм з регулювання висоти сидіння.
