Про одеську оренду житла в 19-тому столітті

На сьогоднішній день взяти в оренду житло може далеко не кожен, – навіть однокімнатна квартира обійдеться в суму, яка фактично є мінімальною зарплатою. І це ще без комунальних послуг, пише odesa.one

У нашому матеріалі з посиланням на dumskaya.net, odessa-life.od.ua ми розповімо про те, як орендували житло в нашому місті в дореволюційний час. 

Мода на оренду 

У нашому дореволюційному місті наявністю власних “квартир” могли похвалитися тільки “вершки суспільства”, які відносяться до дворянського стану, які мали розкішні особняки. 

У решти одеситів, в які входили і високорангові чиновники, житло було орендованим. 

Придбати житло було дуже непросто, тому що з боку домовласників при дохідних будинках не часто надходив намір продати квартиру, а ось здача в оренду була дуже вигідною. 

Для будівництв прибуткового будинку необхідно була наявність спеціального дозволу, який видавала міська дума разом з градоначальником, тому що процес будівництва проходив суто відповідно до плану. 

Коли видавали такий дозвіл враховувалася особистість домобудівників, як спорудження буде виглядати в міській забудові і, звичайно ж, інтереси тих, кому належить жити в цьому будинку. Ціни на ділянки для будівництва були позамежними, тому домовласник повинен був бути неодмінно багатим, а значить, і відомою людиною. 

Люди, які володіли прибутковими будинками практично завжди жили в одній з квартир в будинку, який вони ж і побудували, але їх квартирні приміщення входили до числа кращих.

У власника, його керівників і помічників спокійно виходило справлятися з кожною проблемою, які у сучасних ЖЕКів часто вирішити не виходить. 

Штат складався з рахівників, керуючого і двірників. 

Житлова різноманітність 

“Елітним” житлом в нашому місті називали апартаменти, і його вартість була дуже високою. 

Проживання в таких квартирах було привілеєм генералів і таємних радників, аферистів і елітних повій. 

В обстановку таких апартаментів входили: шість-дев’ять кімнат, з кімнатою для прислуг, залом для прийомів, ванною і туалетом. 

У таких апартаментів був великий попит, і їх орендували на тривалий період.

Середній клас населення, який складався з викладачів ВНЗ, гімназійних учителів, офіцерів, адвокатів, суддів, лікарів, інженерів, модних акторів і художників, – намагався орендувати житло в центральній частині міста, у якого-небудь великого домовласника. 

Ці квартирні приміщення становили три-шість кімнат, ванна, туалет. Звичайно, в приміщення було проведено електрику. Приємним бонусом часто був телефонний зв’язок. Така квартира, виходячи з сучасних українських грошей, обходилася приблизно у шість тисяч гривень за рік.

Дрібним чиновникам, комівояжерам, прикажчикам і кваліфікованим робітникам залишалися трикімнатні квартири, далеко від центральної частини міста. Електрика в такому житлі була, але місцем розташування всіх зручностей був двір. А для того, щоб помитися громадянам прикажчикам і робочим доводилося відвідувати баню. Річна вартість цього житла була приблизно три тисячі у гривневому еквіваленті.

Найбіднішим одеситам доводилося знімати кімнати і платити за житло в щоденному порядку. Таке житло було дуже схоже на одеські комуналки, – кімнати були оснащені умивальниками, а ось кухні були загальні. Для приготування їжі використовували примус або піч. Дерев’яний санвузол (якщо це можна так назвати) розташовувався на території двору. Водопровід до таких будинків, як правило, не був підведений, тому вода привозилася водовозами. 

Питання комунальних послуг 

Квартирна вартість, яка називалася домовласником, складалася лише з вартості житла. “Комуналка” та інші додаткові платежі входили в саму суму, яку отримував домовласник. Окремо гроші за комунальні послуги ніколи ніхто не брав. 

Мало того, з суми, яку отримували домовласники, вони ще мали здійснити оплату на користь держави квартирного збору. 

Неможливе виселення

Між домовласниками і квартиронаймачами укладалися договори, у яких моментом вступу в силу була сплата збору, який назвався гербовим. 

Для квартирних мешканців було обов’язковим дотримання певних правил. Наприклад, не грати на музичних інструментах і не співати пісні після 21:00. 

Якщо у людини не було можливості внести плату за житло навіть протягом не одного місяця, виселення було дуже непростим.

Коли домовласники зверталися до суду, суддями практично завжди приймалася сторона боржників, а в судових рішеннях вказувалося, щоб домовласник почекав з оплатою до тих пір, поки орендарю не буде виплачено платню. 

Конфліктна ситуація з домовласниками або неприязнь до мешканців не давали права здійснювати виселення. 

Також часто віддавали перевагу в якості мешканців вибирати сім’ї, де були діти, тому що існувала думка, що діти свідчать про те, що мешканці є благонадійними. Бездітні претенденти викликали побоювання, адже за ними, на думку того часу, могли ховатися терористи або франкмассони.

Фото : odessa-life.od.ua

More from author

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Як одесит шахового короля Альохіна від розстрілу врятував

У 1919 році в Одесі світові шахи могли понести велику втрату. У підвалах НК.ледве не розстріляли шахову зірку і майбутнього чемпіона світу....

Про роботу одеських адвокатів в 19-тому столітті

Шкода, але в історії не збереглося прізвище та ім'я людини, яка була першим одеським адвокатом. Зате що ми знаємо точно, так це...

Про Осипа Пергамента – успішного і знаменитого адвоката Одеси 19-го століття

В одному з наших матеріалів ми розповідали про те, як працювали одеські адвокати в 19-тому столітті, які вимоги поширювалися на тих, хто...