У цьому році 170 років від дня народження і 110 з дня смерті знаменитого одеського журналіста, громадського діяча Василя Навроцького. Вельми примітна фігура в галереї одеської історії. Далі на odesa.one.
«Ходяча Одеса»
Юнак з Кременчука, з дворянської, але розореної сім’ї, свою кар’єру в Одесі почав з посади експедитора в друкарні. Через кілька років став випускати маленьке видання «Одеський листок оголошень». Реклама припала до одеського двору, давала хороші плоди.
Так поступово з’явився «Одеський листок» – шанована в місті щоденна газета, одна з найбільш великих провінційних газет в усій Російській імперії. Навроцькому вдалося зібрати відмінну команду журналістів і письменників. З виданням співпрацювали Влас Дорошевич, Іполит Василевський, брати Картамишеви, Семен Герцо-Виноградський, Лазар Кармен, Олександр Амфітеатров, Аркадій Аверченко, Корній Чуковський, Максим Горький, Іван Бунін, Петро Боборикін…
Одесити потребували газету, яка б достовірно і дохідливо ілюструвала повсякденне життя. І Василь Васильович дав їм це. Журналіст, історик Олександр де Рібас, який працював з ним, писав, що він вловив тенденцію суспільного розвитку міста і був «ходячою Одесою»: знаходився в центрі всіх суспільних подій, знав з першоджерел про всі міські новини. Девізом його було: все знати і ділитися з усіма.
Він перший в Одесі створив сильну групу репортерів, газетну хроніку, яка служила широкої суспільної гласності, поставляла замітки про міське господарство, адміністрацію, рецензії про театральні вистави.
Краєзнавець Олег Губар зазначає, що в 1897 р Навроцький зробив неймовірний для журналістики Російської імперії крок – за рахунок редакції відправив фейлетоніста Власа Дорошевича в кругосвітню подорож.
Демократичний голос
В. Навроцький побудував собі будинок, в якому працювала редакція, друкарня, безкоштовна читальня для передплатників «Одеського листка» з величезною підбіркою ЗМІ Росії та інших країн. Будинок існує до цих пір за адресою Ланжеронівська, 8.
Василь Навроцький відігравав помітну роль в громадському полі Одеси. До його демократичного голосу прислухалися. Він був депутатом (гласним) міської Думи, піклувальником жіночої гімназії, меценатом. Ініціював створення притулку для літніх непрацездатних літераторів, працівників друкарень. На особисті гроші відкрив безкоштовну їдальню для малозабезпечених журналістів.
Перший автомобіль
Цікаво, що з Навроцьким пов’язана поява в Одесі в 1891 році (за іншою версією – в 1895 році)… першого в Російській імперії автомобіля. Василь Васильович побачив «Панар-Левассор» в Парижі, на виставці і загорівся бажанням володіти таким.
Так по одеських вулицях стала роз’їжджати двомісна відкрита коляска. З важелем замість керма. Їздити вона могла зі швидкістю до 30 км /год і цілком можна зрозуміти, що лякала перехожих. Під час першого дефіле по Дерибасівській перед транспортом навіть біг найнятий хлопчина з червоним прапором і голосно попереджав публіку, щоб вона не потрапила під колеса.
Навроцький використовував автомобіль не тільки для себе, але і для редакції газети. Репортери «Одеського листка» оперативніше колег встигали до місць подій. Автомобіль цей, на жаль, не зберігся, але в Одесі є Клуб любителів автодревностей імені В. Навроцького.
Хороша пам’ять
Сучасники згадували про Василя Навроцького як про талановиту, енергійну, дуже працьовиту, чуйну людину, яка любила одеситів і Одесу, обрану своєю другою батьківщиною. Його називали «газетним Львом». Загалом, можна сміливо сказати: залишив про себе добру пам’ять.
Фото: HistOdessa