Шкода, але в історії не збереглося прізвище та ім’я людини, яка була першим одеським адвокатом. Зате що ми знаємо точно, так це те, що кількість представників цієї професії нашого міста 19-20-тих століть була на другому місці після імперської столиці – Петербурга.
Одеські адвокати були знамениті й шановані за межами країни, і до них зверталися навіть жителі багатьох європейських держав.
У нашому матеріалі на odesa.one з посиланням на odessa-life.od.ua ми розповімо про те, як же працювали наші адвокати в 19-тому столітті, як можна було стати адвокатом і які необхідні були для цього якості.
Аспекти досить важкоі професії
Доступ до юридичної професії завжди був непростий і піддавався він далеко не кожному.
В 19 -тому столітті, щоб стати адвокатом особа повинна була бути з вищою юридичною освітою, а також вона, протягом п’яти років повинна була пропрацювати в судовій інстанції або ж помічником присяжних повірених. Крім цього, вік кандидата був встановлений не нижче 25-ти років, а кандидатура іноземців та неспроможних боржників відразу відкидалася.
“Спритність рук і ніякого шахрайства”
Одесити вважали адвокатів спритними людьми, які вміють добре заробити.
У 1860-тому в “Одеському віснику” була опублікована стаття, де вгадувалися нотки негативного ставлення до адвокатської діяльності. У матеріалі згадувався Олександр Дерігін, якого вислали з сусідньої губернії внаслідок його аморальності і доносів. А в нашому місті він став дуже затребуваний.У статті розповідалося, що він, приймаючи гонорар від однієі сторони, продавав її іншій і, як би випадково пропускав процесуальні строки, забував подати апеляційні скарги і т.ін. І потім, перейшовши на бік опонента, ще й з нього брав непоганий гонорар. З матеріалу випливало, що за багатьма одеськими адвокатами спостерігалася розбіжність моральної сторони і юридичних знань. Часто заради клієнтських інтересів і своїх особистих вони могли зійти до неправомірних дій, прийомів і підробок, що ставало причиною недовіри до них.
Питання гонорару або розплата коштовностями
Професія адвоката є вільною і навіть творчою. Тому гонорар визначається виходячи з зусиль юриста, труднощів справи і фінансового потенціалу клієнта.
Однак в 19-тому столітті було правило, згідно з яким деяким обвинуваченим надавалася безкоштовна юридична допомога. Ця практика поширюється і в наш час, коли обвинувачений може побажати скористатися послугами безкоштовного адвоката.
А ось дані щодо величезних гонорарів одеських адвокатів, на жаль, не можна перевірити, тому що це комерційна таємниця.
У нашому дореволюційному місті адвокатським гонораром могли служити такі об’єкти, як квартира, будинок, пароплав, земельна ділянка та коштовності. Тому часто у наших адвокатів у власності була елітна нерухомість.
Фото: odessa-life.od.ua