Професор Олександр фон Стуарт був людиною дивовижної долі. Народившись 9 листопада 1842 року в Одесі, він навчався в Олександрівському ліцеї столиці імперії. Замість того, щоб продовжити навчання на батьківщині, він вирушив до Гайдельберзького університету (Німеччина), пише odesa.one.
З юних років фон Стуарт захопився природознавством. Однак замість того, щоб йти науковим шляхом, він захопився політикою. Разом зі своїм другом та однокашником Миколою Ножиним він брав участь у роботі дискусійного політичного клубу під назвою “Гейдельберзька читальня”. Щоправда, були й позитивні знайомства. У Гейдельберзі він знаходить спільні інтереси з Олександром Ковалевським, у якому через роки щільно співпрацюватиме. Але має пройти час, а поки, не закінчивши повний курс освіти, Олександра Федоровича було вислано до В’ятської губернії й, звичайно ж, під нагляд поліції. Тільки клопотання впливових родичів дозволили все ж таки отримати диплом університету міста Дерпт (Юр’єв). Не Гайдельберг, не Москва, але все ж таки диплом – магістра зоології.
Робота заради науки в Одесі
Не обійшлося без підтримки сім’ї щодо працевлаштування молодого вченого. У листопаді 1867 року йому дозволили проживати на південному заході імперії – трохи далі від столиць. На всякий випадок. Ніхто ж не знав, наскільки “перевиховався” революціонер, що не відбувся. Рішення щодо вченого-початківця можна сприйняти як досить гуманне. Адже південь, берег Чорного моря набагато приємніший за досить холодний клімат В’ятської губернії. До того ж наукового розвитку Стуарт здобути не зміг би.
Інша річ – Одеса. Тут, в університеті, що набирає темпів, в 1868 році наш персонаж став приват-доцентом, а в січні 1869 року з нього був знятий поліцейський нагляд.
Попрацювавши деякий час в університеті, Олександр Федорович залишає його і незабаром створює Новоросійське товариство дослідників природи, стає його віцепрезидентом, щорічно жертвує премії за кращі роботи в галузі зоології.
Спільно І.І. Мечниковим та А.О. Ковалевським (його друзів за Гейдельбергом) він створює основи порівняльної ембріології.
Діяльність у Криму та Кишиневі
Діяльність Стуарта не замкнулася у межах Одеси. Спільно із професором Л.С. Ценковським він створює біологічну станцію у Севастополі. Головою нового наукового товариства стає Ценковський. Відкриття станції відбулося навесні 1871 р., а 1875-го Стуарт і Ценковський домоглися того, щоб її фінансування походило з державного бюджету. Нарешті, в 1892 станція Стуарта і Ценковського стала відділенням Російської Академії наук.
На початку 1870-х років Стуарт переїхав до Бессарабії, де мав маєток. Обирався секретарем Бессарабського губернського дворянських зборів, членом земської управи, та був і її головою. Там він заснував Бессарабське товариство дослідників природи, в якому став президентом. 1884 року відкрив у Кишиневі дитячу лікарню.
Меценат із багатою генеалогією
Як було сказано вище, в Олександра Федоровича фон Стуарта було почесне походження. Його батько Фрідріх-Густав був курляндським бароном, в 1855 році прийняв російське підданство. Він перебував на службі у прикордонній охороні одеського регіону. Треба сказати, що мати вченого Роксолана Дмитрівна була знатного походження. Її дід Костянтин Мурузі (прадід вченого) був господарем (князем) Молдавії.
Олександр Федорович був у спорідненості з іншими почесними особами. Наприклад, Марія Олександрівна Стурдза, яка стала пізніше княгинею Гагаріною і жила в Одесі, доводилося вченому троюрідною сестрою.
Нарешті, Олександр Федорович одружився з дочкою ватажка дворянства в Бессарабії Єгора Катаржи – Катерині. Від цього шлюбу у нього було четверо дітей: двоє синів та дві дочки.