Попри те, що Ізмаїл не є обласним центром, в ньому завжди знаходиться місце людям, які не шкодують себе для добрих справ. Як приклад можна навести життя та діяльність на благо міста на Дунаї Ігоря Степановича Крижановського. Упродовж багатьох років він очолював Ізмаїл, два йому нові квартали будинків, розвиток торговельного порту. Не менш значуща для Ізмаїла особистість Євдокії Михайлівни Масленнікової – ветерана праці, вчительки, яка виховала сотні юних ізмаїльчан, пише odesa.one.
Успіх вимагає докладання зусиль
З юних років Євдокії прищепили старанне ставлення до праці. У великій сім’ї, в якій отримувала виховання дівчинка, було правило: кожен повинен робити посильний внесок у добробут всієї родини. Головним заняттям батьків, Михайла Купріяновича та Єфимії Євсіївни було виноградарство – основне джерело існування сім’ї. Ну, а семеро дітей, безумовно, допомагали, як виходило, у догляді за виноградником. Саме дитячі роки дали Євдокії один із головних уроків усього життя. Щоб дійти гарного результату, потрібно докласти значної кількості зусиль.
Як і водиться, дитинство швидко закінчилося, настала юність, а з нею – момент вибору подальшого життєвого шляху. Всупереч традиції виноградарства дівчина обрала наймирнішу професію – вчителя. 1951 року вона закінчила педагогічне училище, після чого була розподілена до школи села Василівка на південному заході Одещини. наступного року вона переїхала до Ізмаїла, який був тоді центром однойменної області.
У місті на Дунаї вона трудилася у школі № 15. Маючи за плечима середню спеціальну освіту, молода вчителька не стала зупинятися на досягнутому. На початку 1950-х років вона вступила на фізико-математичний факультет Ізмаїльського педагогічного інституту (закінчила 1957 р.). 1963 року вона отримала диплом математичного факультету в інституті ім. Т.Г. Шевченка Тирасполя. Протягом понад тридцяти років вона викладала математику юним ізмаїльчанам шкіл №4 та 11.
В ім’я майбутнього дітей-сиріт
Коли настав час йти на пенсію, міське керівництво Ізмаїла запропонувало ветерану педагогічної праці запропонували створити у місті Дитячий фонд. Євдокія Михайлівна погодилася. Справа була не зовсім новою. З дітьми працювати вона звикла. Різниця була лише в тому, що треба було організувати опіку над дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Організація, якою взялася керувати Є. Масленнікова, розпочала своє існування у 1991 році майже з нуля. Однак міське керівництво того часу надавали будь-яку допомогу, яка була потрібна. У цьому питанні не підвели голова міськради Віктор Ніколаєв, його перший заступник Григорій Зотов та керівник справами міськвиконкому Віктор Хвостов. Поступово діяльність фонду поширилася на дітей з обмеженими фізичними можливостями.
Для підопічних Фонду проводилися різноманітні акції та святкові заходи. Була організована гуманітарна допомога речами та продуктами. Стараннями волонтерів фонду та його голови дітей-сиріт збирали до першого класу.
За роки роботи Дитячий фонд та її невтомна керівниця Є.М. Масленнікова допомогли тисячам дітей. Жителі міста зрозуміли, що у них з’явилася організація, без якої сьогодні вже важко уявити громадське життя. Дитячий фонд опікується понад 120 дітьми-сиротами та близько 200 дітьми з обмеженими фізичними можливостями.
На жаль, наприкінці жовтня поточного року громадська благодійна організація залишилася без свого засновника та справжньої душі. Євдокія Михайлівна померла на 94-му році життя. Пішла з життя Праведник України, вшанована Ізмаїльською громадою Почесної відзнакою “За заслуги перед містом”.
Нагадаємо, що минулого липня на сотому році життя помер інший Почесний громадянин Ізмаїла, вчений і педагог Олександр Андрійович Зарудняк.
