Богдан Хмельницький мав соратника Григорія Висоцького. Потрапивши за важливим дорученням до Стамбула, він справив незабутнє враження на турків і отримав від них прізвисько – Гамалія, що з турецького перекладається, як “Могутній”. Саме його нащадок став одним із провідних фахівців у галузі мікробіології та епідеміології. Більше деталей на odesa.one.

Сім’я майбутнього вченого

Пращури Миколи Гамалії були всі досить відомими. Так, наприклад, його дід, Михайло Леонтійович, був лікарем. Та не аби яким – його монографію про сибірську виразку навіть переклали німецькою мовою.

Микола Гамалія народився в Одесі, 17 лютого 1859 року. Батько його, Федір Гамалія, після відставки з військової служби перебрався до Одеси, очолив комерційний суд, одружився і завів дванадцятьох дітей. Нащадків у сім’ї виховували суворо: прокидалися вони на світанку, займалися спортом та науками, самостійно вивчали латину, німецьку, французьку та англійську. З дитинства Миколу цікавили саме природничі науки.

Освіта та початок кар’єри

Закінчивши гімназію, Микола вступив до природного відділення Новоросійського університету. Навчався молодик старанно і навіть не дивлячись на те, що на другому курсі помер його улюблений батько, не знизив темпи навчання. На канікулах він їздив до Страсбурзького університету, для навчання біохімії. У Франції Микола Гамалія написав свою перший труд про вплив молекул кисню на процеси бродіння. І хоча він мав терміново повернутися до хворої матері в Одесу, роботу видав науковий керівник майбутнього вченого – Гоппе-Зейлер.

Після закінчення навчання в одеському ВНЗ, Микола Федорович, вступає на третій курс Петербурзької військово-медичної академії.

Ставши лікарем, Гамалія приходить на роботу до лікарні Осипа Мочутковського, в Одесі. Незабаром його за рекомендацією самого Іллі Мечникова відряджають до паризького інституту Пастера.

Робота з вакциною від сказу

Пастер гідно оцінив молодого вченого: попри встановлені звичаї, він зараховує Миколу до штату керівників свого нового інституту. Разом з Пастером, Гамалія рік вивчає сказ та вакцину від нього. Саме щодо антирабічної вакцини у двох учених виник диспут. По-перше, Пастер наполягав, що від сказу варто щепити виключно у його інституті. Мовляв, у будь-якому іншому місці можуть бути порушені дотримання заходів виготовлення та введення вакцини та дискредитований метод запобігання розвитку сказу.

По-друге, Луї Пастер стверджував, що вакцина діє незалежно від того, скільки часу минуло після укусу. Зараз вже загальновідомим є той факт, що вводити вакцину потрібно якомога раніше і лише до настання перших ознак захворювання. Інакше розвитку сказу та летального результату вже не уникнути.

Микола Федорович же був упевнений, що один єдиний у світі пункт вакцинації не врятує всіх від сказу. Також він побачив закономірність між терміном вакцинації та виживанням. Гамалія зміг переконати Пастера у необхідності відкриття другого у світі пункту вакцинації. І відкрив його звичайно ж у рідній Одесі.

Пункт вакцинації у Львові

Бактеріологічна станція в Одесі відкрилася 11 липня 1886 року. Будівля станції збереглася досі, на її фасаді є меморіальна табличка. За перші три роки у пункті вакцинації було щеплено 1500 чоловік. Тільки подумати, півтори тисячі врятованих життів! Пацієнти приїжджали не лише з нашої країни, але й Австро-Угорщини, Туреччини та інших держав.

Микола Федорович, разом із своїм помічником, Яковом Бардахом, удосконалив вакцину, створену Пастером. Таким чином вдалося ще знизити смертність – процес летальних випадків знизився з 2,5% до 0,61%.

Вакцинація викликала хвилі обуреного та недовірливого ремствування. Тоді, у 1886 році Гамалія щепив вакцину абсолютно здоровому добровольцю. Як доброволець виступив він сам.

Все життя – боротьба з епідеміями

Одеса – портове місто, в якому частими непроханими гостями були епідемії. Микола Гамалія захистив докторську дисертацію на тему: “Етіологія холери з погляду експериментальної патології”. Боровся Гамалія ще й з чумою в Одесі, розробивши метод боротьби, спрямований на знищення рознощиків зарази – щурів.

У 1912 році Гамалія переїхав до Петербурга і став біля керма віспощеплюючого інституту. Коли почалася Перша світова війна, компонентів щеплень перестало вистачати. Микола Федорович розробив новий, більш стійкий препарат, виробництво якого змогли швидко збільшити більш ніж у двадцять разів. Ним же у 1918 році зробили загальну вакцинацію від віспи у Петербурзі.

Розробка препарату від туберкульозу

З 1930 Микола Гамалія переїхав у Москву, де 30 років був професором кафедри мікробіології 2-го Московського медичного інституту. Із всіх захворювань, вивченням яких він займався, особливе місце виділялося туберкульозу. Паличку Коха, він жартома називав “улюбленим мікробом” і для боротьби з нею навіть розробив новий препарат.

Довести розробку остаточно не дала поява потужних антибіотиків. Однак зараз, коли з’явилися стійкі до антибактеріальної терапії, штами, до теорії Гамалії можуть повернутися.

Заслуги та нагороди за них

За час своєї наукової діяльності Микола Гамалія видав понад 350-ти наукових праць, був лауреатом Держпремії, академіком Академії Медичних Наук, заслуженим діячем науки і техніки.

Сина його, військового лікаря, звинуватили у намірах нібито запустити в Амур смертельні мікроорганізми та засудили до розстрілу. Потім через зміну влади – звільнили, але з армії Федір все ж таки пішов.

Гамалія вів активну громадську діяльність – боровся за визволення мікробіолога Лева Зільбера. На лютому 1949 року він написав Сталіну листи, у яких звинувачував того в антисемітизмі. Відповіді він не дочекався, бо у березні, у віці 90 років, помер. Може, все вийшло ще й добре: всі ми знаємо, як Сталін міг відповісти.

Про заслуги Миколи Федоровича Гамалії пам’ятають і досі. Інститут епідеміології у Москві носить його ім’я. В Одесі, Москві, Сумах та Томську є вулиці Гамалії.