Центрами волонтерськими, гуманітарною та соціальною допомогою здивувати когось у наші дні складно. Цей рух, повідомляє сайт odesa.one, що розвивається, як правило, громадськими організаціями або окремими людьми, набув нового виміру в дні війни.
В Одесі таких центрів багато. Головний із них розташований на вулиці Рішельєвській. Саме там почався рух допомоги армії, територіальній обороні та всім жителям міста, які цього потребують.
З чого все починалося
Волонтерський центр та бомбосховища. Так позиціонує чергову локацію допомоги її авторка Вікторія Безбабна. Розташований цей центр неподалік однієї з найзеленіших зон міста – парку Шевченка.
Як основне приміщення обрано офіс, де колись розташовувався банк. Дуже важливим надбанням будівлі є, мабуть, бомбосховище, вхід до якого знаходиться з лівого боку будівлі. Про це говорить саморобний покажчик. На відміну від основного часу роботи, з 10 до 18 години, бомбосховище там функціонує цілодобово.
Центр Вікторії Безбабної надає першочергову допомогу тим, хто несе службу в Теробороні та на блокпостах, військовим частинам одеського регіону. У полі зору волонтерів знаходяться лікарні, заклади соціальної інфраструктури, незаможні сім’ї та пенсіонери.
Спочатку в Центрі приймали та видавали речі (крім жіночих), продукти харчування (консерви, крупи, овочі, фрукти та ін.). Сюди можна було привозити дитяче харчування, адже попри великий відтік одеських дітей на схід у місті з’являються новонароджені. Сюди приїжджають матері з немовлятами із регіонів активних бойових дій.
У Центрі Вікторії збирали предмети побуту та технічні прилади, медикаменти.
Говорячи про бомбосховища, Вікторія повідомляє, що його кілька сотень квадратних метрів обладнані тапчанами з матрацами. Там є світло, вода, туалет. У приміщенні є можливість користуватись Інтернетом через встановлений прилад Wifi. Дуже важливим є те, що у бомбосховищі є запасний вихід.
Головною дійовою особою у волонтерському Центрі з бомбосховищем є сама Вікторія. Вона працює без вихідних, а днями на своїй сторінці у соцмережах зізналася, що змогла взяти короткий вихідний лише 16 квітня. І те, зізнається вона, її змусили зробити близькі люди.
За той час, що Центр свою роботу, на його адресу надходить велика кількість подяк.
“Дякую, Вікторіє! Вашими зусиллями багато людей перестали потребувати здоров’я Вам і довголіття!”, – пише на її сторінці Олена Прекрасна.
Жодне питання не залишається поза увагою автора. Поради, номери телефонів, прохання надіслати особисте повідомлення. Такий стиль роботи Вікторії. До речі, гарний приклад для наслідування інших чиновників, які у мирний час люблять відмахуватися від прохачів.
Інкасаторська машина для армії
Згодом специфіка Центру змінилася і зараз тут працюють, збираючи продукцію військового призначення, яка звідси надходить до Києва, Миколаєва, Херсона.
Декілька днів тому незвичайна “посилка” прийшла, точніше, приїхала з Німеччини, де живе Олівер Рінг, бізнес-консультант з Кельна. У себе вдома він дізнався про потреби Центру. Олівер швидко доставив до нашого міста тактичні аптечки, медикаменти, вогнегасники. А приїхав він на… інкасаторській машині, щоб залишити її волонтерському центру та убезпечити убезпечити перевезення. Німецький “міні-танк”, як його назвав дарувальник, коштував йому 30 тис. євро.
Вікторія відмовилася від дорогого, в усіх відношеннях, подарунка та передала мікроавтобус на потреби ЗСУ. А Олівер, у свою чергу, зайнявся подальшим збором допомоги Україні, де гостював і звідки поїхав за три дні до початку війни.
