Рибні четверги… Це поняття, як і “банний” день, міцно увійшло до термінології багатьох людей, незалежно від діяльності або місця проживання. У четвер рибу подавали (де-не-де цієї традиції дотримуються в наші дні теж) у санаторіях та дитячих садках, армійських частинах та школах. Більше на сайті odesa.one.
Українці споживають недостатньо риби
У наші дні фахівці в області правильного, раціонального харчування радять подавати різні сорти риби щонайменше двічі на тиждень, а загальна маса з’їденої риби має становити понад двадцять кілограмів на рік!
У нашій країні цей показник навряд чи перевалює за половину, досягаючи 13 кілограмів на людину, а в безводних районах цей показник значно менший. А якби не дари морів та океанів, що потрапляють до нас з-за кордону, багато хто міг би забути, що таке риба.
Що ж відбувається з рибою в країні, яка має у своєму розпорядженні водні ресурси: від Чорного моря до лиманів маленьких річечок?
Відповідь на це питання містить видання “Юг.Today”, журналісти якого поспілкувалися з досвідченим спеціалістом з аграрно-рибогосподарського кооперативу “Придунайська нива” Віктором Безсмертним.
Закордонна риба у пріоритеті
У питаннях попиту та споживання риби відбувається конфлікт інтересів. З одного боку, робота вітчизняного рибпрому недостатньо ефективна. Те, що сьогодні виловлюють у Чорному морі, явно не насичує потреби населення. З іншого боку, в Україні відбувається значне лобіювання імпорту. Звідси висновок: рибні магазини, лотки на ринках пропонують нам зазвичай океанічну рибу, виловлену далеко за межами територіальних вод України.
Замінити цю продукцію, вважає В. Безсмертний, можна власною. Але для цього потрібно змінити державний підхід у цьому питанні. У керівництві рибної галузі мають бути зацікавлені люди, а не ті, хто приходить на короткий час лише для того, щоб отримати особисту вигоду. Більшість міністерських чиновників, які керують рибною промисловістю, не мають профільної освіти, що дозволяє їм вдатися у суть питань.
Сьогоднішня рибна галузь забита податками, масою регуляторних актів, органами контролю. І, на жаль, сюди не надходять жодні дотації від держави.
Відсутність кадрової політики
Будь-яка галузь економіки передбачає наявність та підготовку кадрів. Одна справа, коли не знає своєї роботи чиновник, і інша – коли наростає нестача людей, які бажають на судах і заводах. На думку В. Безсмертного, більшість учнів училищ рибного флоту не прагнуть працювати за фахом. Деякі з них надходять туди лише для того, щоб десь вчитися. По-друге, стати фахівцем без здобуття практичного досвіду неможливо. Для цього необхідні домовленості з підприємствами про проходження студентами практики. А цим мало хто займається.
До кадрової проблеми відноситься нестача фахівців, які займаються розведенням риб, вивчають причини загибелі. У цей сегмент галузі також неохоче прагне молодь. Практику студенти проходять, а влаштовуються працювати далеко не завжди.
В умовах, створених для рибної галузі, може статися так, що пам’ятник мадам Стороженко, персонажа з книг Валентина Катаєва, стане сумним нагадуванням про той час, коли до Одеси можна було приводити “шаланди, повні кефалі”. Хоча ще не все втрачено. Чорне море існує, лимани – теж. Залишається тільки зрушити з місця той камінь, який перекриває можливість використовувати водні багатства на благо населення, а не лише для збагачення чиновників різного рівня.