“Автоматний продаж хліба” по-одеськи

Наше місто, будучи торговим містом, за свою історію існування спробувало не один новий спосіб торгівлі і реалізації того чи іншого товару. Не кажучи вже про сам товар, багато новинок та дивовижі якого, звичайно, можна було зустріти на одеських магазинних полицях або в руках приватних продавців. Адже Одеса ще і портове місто, а це значить, що завдяки морякам сюди завозили всяку всячину, більшість з якої була справжнім дефіцитом і ексклюзивом. Далі на odesa.one.

Але повернемося до самого процесу торгівлі. У різні часи в нашому місті використовували і пробували різні тенденції в цій сфері, які, на перший погляд здаються дрібницею і чимось незначним, але вони залишили значний слід у розвитку одеської торгівлі. 

Одним з таких пам’ятних і яскравих нововведень колись були унікальні механічні пристрої, які поширювалися тільки на певний вид продукції. 

Йдеться про той період часу, коли в Південній Пальмірі діяли спеціальні автоматні агрегати, які здійснювали хлібний продаж. Кінець п’ятдесятих-початок шістдесятих років в минулому столітті ознаменувалися тим, що великі міста Радянського Союзу, і Одеса в тому числі, зайнялися обладнанням хлібних магазинів-автоматів. 

Детальніше про це в нашому матеріалі з посиланням на culturemeter.od.ua.

Як все було влаштовано і працювало 

Автоматизована торгова ідея була привезена зі Сполучених Штатів самим Микитою Сергійовичем. Такими пристроями в Південній Пальмірі був оснащений “єкатеринінський магазин” (ні, це не назва, просто він розташовувався на однойменній вулиці в сьомому номері).

Механізм був зі скляною етажеркою, полиці якої були оснащені хлібинами. Сама остання полиця була порожньою і незакритою. Покупцям необхідно було купувати в касі жетони, потім підійти до необхідного агрегату і опускати їх в жетоноприймач. 

Полиці починали зміщуватися до низу і нижні хлібини були доступні до того, щоб їх виймати. У мідних жетонів були спеціальні номери, які відповідали автоматним номерам, де пропонувалися певні хлібні сорти. Такі ж механізми потім встановили на нинішній вулиці Преображенській. 

Олександр Сороковік в своєму літературному виданні про “Одеські осколки” чітко описав, як дітвора, яка проживає в навколишніх дворах бігала до цих пристроїв, щоб подивитися на роботу і вид “американського дива “. 

Повернення до витоків 

Однак такій ідеї не судилося прижитися, і вже незабаром, у нашому місті повернулися до звичного способу продажу хлібобулочних виробів та їх почали виставляти в магазинних приміщеннях, розміщуючи їх по дерев’яних лоткам, з відсутністю будь-якої тари або пакувального матеріалу, а самі лотки були оснащені прив’язаними вилками (щоб їх не крали). Це передбачалося для того, щоб пробувати свіжість продукції, а поряд, звичайно, був напис із суворим зазначенням, що забороняється торкатися хліба руками.

Фото: culturemeter.od.ua

More from author

Сотні електриків – як вибрати кращого

Більшість власників житла за необхідності самостійно не зможуть спроектувати варіант прокладання нової електропроводки під час ремонту квартири, будинку або усунути несправності в роботі побутової...

Компанія “ІнтерХім” – одеське обличчя фармацевтичного ринку України

Історично склалося так, що в Одесі - промислової продукції різного призначення випускали, як правило, на Пересипу далі, вздовж моря. Значна частина заводів та фабрик...

Як вибрати ігрові автомати Вулкан казино? Все для якісного дозвілля

Перед тим, як приєднатися до віртуального клубу, гравцям варто переконатися у надійності та безпеці закладу. На якість проведення часу впливають також ігрові автомати, їх...
.