Фрагменти історії Одеського музичного училища

В 1887 році відкрився Одеський міський театр з архітектурою, яка могла зрівнятися з найкращими творами Європи. Він зайняв місце старого театру, створеного ще за Рішельє, і що згорів у 1873 році.

У новий театр приїжджали видатні вітчизняні та закордонні артисти та композитори, оскільки своїх майже не було. Їх лише почали готувати у спеціальних класах Імператорського музичного товариства. Крім того, у місті працювала низка приватних класів. Більше на odesa.one.

Передумови створення в Одесі музичного училища

У 1888 році на посаду директора музичних класів було запрошено відомого музиканта і професора Петербурзької консерваторії Д.Д. Клімов. За роки своєї діяльності він встиг попрацювати в консерваторії, здійснити музичні тури Росією.

Отримавши призначення до Одеси, він зайнявся підбором кадрового складу. До Одеси було запрошено фахівців з Петербурга, Відня, Берліна інших європейських міст, які визначали музичні тенденції того часу. Рівень викладання та підготовки молодих музикантів вразив чиновників у Петербурзі, а в Одесі підготували клопотання про трансформування Класів у Музичне училище.

Новий, 1897-98 навчальний рік, місто розпочало з новим навчальним закладом – Одеським музичним училищем. Так була отримана міцна основа для формування музикантів високого рівня. Як і слідувало очікувати, директором училища призначили професора Климова, який керував навчальним закладом упродовж десяти років.

Викладачі-музиканти вищої кваліфікації

Вітольд Малішевський, другий директор училища

Тут хочеться згадати імена деяких викладачів, наприклад, Гаетано Мікаеловича Лаецца, італійця за походженням. Фахівець високого рівня, він був потрібний у найкращих навчальних закладах місто: Рішельєвській, 2-й та 4-й Чоловічих гімназіях, Одеському казенному реальному училищі та, звичайно, у Музичному училищі. Залишається здогадуватися, як за такого навантаження, маестро Лаецца встигав грати в оркестрі Міського (оперного) театру!

У своїй фундаментальній праці “Стара Одеса” (1913) Олександр Михайлович Де-Рібас назвав цього музиканта та педагога, “заправським” артистом.

Вражає також особистість ще одного італійського фахівця Домініко Джованні Дельфіно-Менотті, який працював в училищі. Він був професійним співаком-баритоном. В Одесі він з’явився після багатьох років успішної роботи в Аргентині та Міланській опері. У 1908-1912 роках маестро працював режисером в Одеській опері, після чого на недовгий час залишив наше місто.

1910 року його співоча кар’єра завершилася через проблеми з горлом і він перейшов виключно на викладацьку роботу. У 1912 році він залишив Одесу остаточно, перебравшись до Трієста, де викладав у консерваторії та керував театром імені Дж. Верді.

Старшим викладачем музики працювала Броніслава Ієронімівна Дронсейко-Миронович. Коли училище було перетворено на консерваторію, вона вела дисципліни обов’язкового та спеціального фортепіано. Вона дала путівку в життя таким музикантам, як композитор Б. Шехтер, музикознавець Н. Оржиховська, Марія Базилевич, яка закінчила Музичне училище, про яке йдеться, багато інших.

В 1908 році в училищі змінилося керівництво. До його керма було запрошено відомого музиканта В. Малішевського, якого на цю посаду рекомендували видатні композитори М. Римський-Корсаков та А. Глазунов. 1913 року зусиллями маестро Малішевського Одеське училище було перетворено на Консерваторію – музичне училище вищої категорії.

Змінивши назву, навчальний заклад майже не змінив склад викладачів, кожен із яких, безумовно, був гідний викладати не тільки у середніх навчальних закладах, а й у консерваторії.

More from author

До витоків історико-філологічної освіти в Одеському університеті

Закінчилося літо 1865 року. Жителі міста на півночі Чорного моря вели свій звичний спосіб життя, який дещо потурбувала юрба молоді людей, одеситів та парубків...

Микола Авілов – єдиний радянський Олімпійський чемпіон у десятиборстві

Легка атлетика – вид спорту, який був представлений з найперших Олімпійських ігор. Щоправда, 1896 року королева спорту була представлена ​​лише дванадцятьма дисциплінами. Вже на...

1910-20-ті роки одеської школи №10

На початку 1900-х років через дорогу від Старокінного базару, в однойменному провулку з'явився триповерховий будинок, збудований, як припускають фахівці, за проєктом архітектора Рафаїла Радбіля....
.,.,.,.