Усім нам хочеться бути здоровими. Чудово, якщо так воно і є. Але іноді ситуація може змінитися. Нежить. кашель. грип – ці явища знайомі практично кожній людині. А іноді з організмом відбуваються й більш серйозні речі. Тоді людина йде до лікаря. Після такого візиту вона найчастіше прямує до аптеки. Відвідати її не становить жодних труднощів. Сьогодні вибір аптечних мереж досить широкий і представлений великою кількістю найменувань. Препарати в них розфасовані, забезпечені необхідними інструкціями, відомості в них містять дату виготовлення, термін придатності та багато іншого.
Усе це виглядає настільки просто, що ми навіть не замислюємося про перипетії аптечної справи. І про те, що так було не завжди. Більше на odesa.one.
Аптечна справа на початку розвитку міста
Аптека – постійний атрибут не лише сьогодення, а й далекого минулого. У всі часи людям доводилося хворіти, траплялися травми, стражденним була потрібна допомога. Місту, що розвивалося, яким була Одеса наприкінці 18-го століття, також були потрібні фармацевти й аптекарські заклади. Тож не дивно, що вже 1796-го року у місті з’явилася перша аптека. Цікаво, що власнику аптеки, поляку за національністю, яких в Одесі в той період було безліч, було наказано перевіряти всі препарати, що купуються для реалізації, у лікаря, й продавати тільки з його дозволу.
1798-му року у місті з’являється перша лікарня зі своєю лікарняною аптекою. В 1800-му відкривається відома в місті Єврейська лікарня, в якій також був аптекар. Сьогодні це найстаріша та найвідоміша з Одеських лікарень, яка не змінювала своєї адреси з 1829-го року. Сюди, на розі вулиць Госпітальної та М’ясоїдівської, лікарня єврейської громади переїхала разом зі своєю аптекою з маленького будиночка на Старопортофранківській, на той час дальньої околиці молодого міста. Цікаво, що під час ремонту в одному з кабінетів під штукатуркою було виявлено список тих, хто пожертвував гроші на її будівництво.
Аптеки Одеси у 1-й половині 19-го століття
В 1825-му році в Одесі було вже 5 приватних аптек, які на той час називалися “вільними”.
Це не дивно, місто зростало, зростала кількість жителів. Відповідно, і кількість тих, кому були необхідні аптекарські послуги, також збільшувалася. При цьому ні для кого не секрет, що недобросовісні продавці існували за всіх часів, і аптекарська справа не залишилася осторонь. Для запобігання махінаціям та надмірній наживі від продажу ліків міська влада видала припис на захист одеських жителів. У ньому було сказано, що кожен, хто став жертвою безчесного аптекаря, може звернутися зі скаргою, яка буде розглянута. У разі, якщо власника аптеки буде викрито в недбайливості, до нього будуть вжиті заходи впливу, навіть до закриття закладу.
В 1844-му році був зроблений медико-топографічний опис Одеси. У ньому йшлося, зокрема, про те, що у Городовій лікарні, в якій одночасно могло розміщуватися 450 хворих, є свій аптекар з одним помічником та п’ятьма учнями. Ліки виготовляються відразу на місці, із закуплених у вільних аптеках інгредієнтів. Готові препарати обов’язково повинні були перевірятися черговим лікарем, він також перевіряв рецепти й контролював роздачу препаратів хворим.
З цієї ж аптеки отримувала препарати й лікарня тюремна, в якій на той час було 50 місць, а витрати на ці препарати покривалися з міської скарбниці.
Усього вільних аптек було в цей час 10, аптека єврейської лікарні також мала право відпускати препарати покупцям.
В описі було зазначено, що жителі міста від часу до часу користуються гомеопатичними препаратами, хоча й не надто широко.
Було досліджено відповідність кількості аптек чисельності жителів міста, яких на той момент, без урахування хуторів та передмість, було приблизно 53 тисячі. Виходило, що одна аптека обслуговувала близько 4800 осіб, що на той час вважалося цілком прийнятним.
Автор вищезгаданого опису А. Єніш вважав, що обмежувати кількість аптек у містах необхідно, оскільки високий рівень добробуту аптекаря є порукою належного виконання ним своїх обов’язків. А також є справою поліпшення аптекарського стану в місці в цілому.
Товариство одеських фармацевтів
Невідомо – чи ця рекомендація відіграла свою роль або тому були інші причини, проте довгий час кількість вільних аптек в Одесі істотно не збільшувалася. В 1865 році їх, як і раніше, було 11. Утримувачі їх піклувалися не тільки про захворілих співгромадян, а й про своїх колег, які через обставини опинилися в обмежених життєвих умовах. Так, у 1873 році вони організували Допоміжне товариство одеських фармацевтів. Відповідно до статуту, метою його було надання допомоги старим, хворим колегам, матеріальної дотації тим, хто потребує поїздок на іспити, у працевлаштуванні, доставляння грошової та медичної допомоги нужденним. З 1876 року воно було перейменовано на Товариство фармацевтів в Одесі.
Засідання товариства не мали чіткого розкладу, збиралися в міру накопичення питань.
Ось того, що було винесено на розгляд одного із засідань у 1884-му році: 1. Провізор Піскорський – сувора догана за помилкову відпустку препарату і недонесення про прийняття на роботу нового співробітника. 2. Фон-Грінгаммеру відмовлено в патенті на очні краплі як такі, що не містять нічого нового. 3. Утримувачеві аптеки Зайдерману забороняється продавати винайдені ним краплі від зубного болю.
Надалі аптекарі залишили це суспільство для того, щоб створити своє окреме об’єднання, яке обмежило свою діяльність виключно на питаннях аптекарської справи.
Все це демонструє серйозність на той час ставлення до аптек в Одесі. Сучасним провізорам та фармацевтам, можливо, варто було б звернутися до такого досвіду своїх попередників!
Аптека Гаєвського – більше, ніж просто аптека
Виникнення
Говорячи про аптекарську справу в Одесі, неможливо не згадати аптеку, яка існує й досі, не втративши ні якості обслуговування, ні статусу найзнаменитішої.
За час існування аптека Гаєвського тричі змінювала адресу. Спочатку це була вулиця Тираспольська, пізніше – Дерибасівська, 33, у будівлі, яка існувала тут до спорудження знаменитого Пасажу. А з 1898 року аптека беззмінно знаходилася за адресою Садова, 21, на першому поверсі однієї з найвідоміших одеських будівель – будинку Руссова. Щоправда, в недавньому минулому аптека знову змінила місцеположення, але це вже інша історія.
Правильніше було б називати цю аптеку “Аптекою Гаєвського та Поповського”, як це, власне, і було в дореволюційні часи. Співпраця цих двох фармацевтів почалася в 1883-му й успішно тривала протягом багатьох років. Обидва були членами Товариства власників аптек, причому Поповський був його головою.
Чому одесити обирали аптеку Гаєвського
Антон Еразмович Гаєвський – не просто аптекар. Бувши постійним членом лікарської управи, він, по суті, був одним з організаторів системи охорони здоров’я у тодішній Одесі.
Але в рамках цієї статті нас більше цікавить Гаєвський як фармацевт. І цей інтерес цілком виправданий, оскільки ця аптека на рубежі 19-20-го століть і на початку 20-го була відома не тільки в південних регіонах Російської імперії, до складу якої Одеса на той час входила, але і в Європі. Причин тому декілька.
По-перше, якість продукції, що продавалася. Тут все суворо регламентувалося та контролювалося. Підбір персоналу, виготовлення та зберігання препаратів, відпустка ліків й отрут регулювалися особливими указами, які мали чинність закону. Тому, купуючи засіб в аптеці Гаєвського, можна було бути впевненим у його чудовій якості.
Гаєвський співпрацював із європейськими виробниками, закуповував у них сировину та новинки, тим самим сприяючи популярності свого закладу за межами країни.
Аптека була не просто місцем, де продають медикаменти та інвентар. По суті, Гаєвський на її основі створив лабораторію, в якій розробляв і створював найсучасніші на той час препарати.
До речі, цікаво помітити – Діамантовий зелений, простіше кажучи “зеленку”, що так широко відома до сьогодення, придумали в Одесі. І першим її продавати почав саме Гаєвський!
У наші дні в аптеці також можна замовити виготовлення препаратів за рецептом. Мабуть, це єдина у місті аптека, яка виконує таку роботу.
Крім того, аптека в будинку Руссова була дуже цікавою для жіночої половини міста. Тут виготовляли та продавали косметичні засоби. Мило з аптеки Гаєвського користувалося надзвичайною популярністю завдяки аромату та чудовим мийними якостям. Вироблялися також дезодоранти та дезінфектори. І навіть суміші для годування немовлят, які могли заміняти материнське молоко!
Ще один вид діяльності, організований Гаєвським – друкарня. За книжками, у ній виданими, можна вивчати стан тогочасної лікарської справи в місті. Саме тут було надруковано довідник усіх лікарів, повитух і медсестер міста. І навіть огляд сучасного на той момент стану аптечної справи.
Друкування спеціальної літератури сприяло освіті населення за часів Гаєвського та залишило спадщину для істориків та краєзнавців сьогоднішніх днів.
Після смерті Руссова 1908-го року Гаєвський викуповує всю будівлю. Створює другу лабораторію. Відкриває експозицію сучасних медичних препаратів.
Тут, окрім ліків, продавалися вакцини, гомеопатія, мінеральна вода, спеціальний аптечний посуд, різноманітний інструментарій.
Понад 130 років працює це підприємство, безнапасно пройшовши всі складнощі непростих випробувань, що випали на ці часи. І сьогодні одесити, купуючи препарати в аптеці Гаєвського, впевнені в правильності свого вибору!