Про одеський завод, який годував землю “вітамінами”

Початок того, що потім стало Одеським суперфосфатним заводом, було покладено у 1896 році. На одній з околиць Одеси (вулиця Бугаївська, 58) було створено Завод Анонімного товариства Хімічних продуктів та олійниць. Компанія належала представникам Королівства Бельгія. Корпус заводу було побудовано за проєктом архітекторів В.Г. Корнштейна та Ж.Л. Гофмана. У 1911 році обидва інженери-містобудівники займалися перебудовою двоповерхової споруди Товариства. Більше на odesa.one.

Відомо, що у 1913 році завідувачем заводу був Ф. Лінке, а хімічним виробництвом займалися 170 працівників. У промислових процесах брали участь п’ять потужних парових двигунів. Величезним є річний оборот компанії, що становив у тому року один мільйон рублів.

1900 року було відзначено розширення Товариства хімпродуктів, у розпорядженні якого опинився хімічний завод на Миколаївській дорозі, 208/212. Через кілька років він став окремим суб’єктом економічних відносин міста, оскільки перейшов у володіння німця Карла Християновича Фідлера.

Початок великого шляху заводу добрив

Нове життя території почалося у 1920-х роках. 1923 року це був Хімічний завод Одесхімсольтресту, яким керував кадровий інженер І.С. Штокман. У 1928-1929 роках на території заводу було здійснено нові споруди, а саме підприємство вже називалося суперфосфатним. 1931 року в довідниках фігурує Суперфосфатний завод ім. Карпова Укрхімтресту. Цікаво, що проєктувальником будівель для заводу виступив архітектор Бєлкін, який відомий тим, що створював довоєнні школи Одеси.

Діяльність підприємства розпочалася з перероблення апатитів (група мінералів класу фосфатів), які доставляли сюди з Кольського півострова. З перших днів виробництва на заводі був чітко налагоджений зв’язок з між інженерами-практиками та вченими теоретиками.

На заводі відзначалося постійне зростання, тому 1940 там щороку виробляли 65 000 тонн сірчаної кислоти, 180 000 тонн суперфосфату, багато інших хімікатів, в яких відчувала необхідність економіка країни.

На початку фашистської навали, у дні оборони Одеси завод став одним з основних місць, де виготовлялися пляшки із горючою сумішшю. Одночасно здійснювався демонтаж устаткування та його евакуації до Уралу. Туди ж виїхали цінні інженери та робітники заводу. Суперфосфатники, що залишилися в Одесі, виконували завдання з охорони підприємства, обслуговування артезіанських колодязів, які постачали водою обложене місто.

У травні 1944 року, через місяць після звільнення міста від фашистів, підприємство організувало постачання акумуляторної кислоти для потреб 3-го Українського фронту. Як пише сайт viknaodessa.od.ua, під час весняної посівної кампанії 1945 року першу повоєнну партію суперфосфатних добрив отримали аграрії Одещини. На той момент завод був єдиним в Україні підприємством, яке виготовляло такі добрива, названі вітамінами землі.

З 1948 року розпочалася широка реконструкція підприємства. Розширювалися чинні цехи, освоювалось нове виробництво, зростало загальнозаводське господарство.

Особливе зростання території заводу спостерігалося у 1950-х роках. Там виникли цех простого суперфосфату, силосний склад апатиту з пневмотранспортом та деякі інші споруди.

У 1965 році без додаткових капітальних вкладень було збільшено в 2,3 раза потужність виробництва. У той самий період сушений суперфосфат, вироблений на заводі, експортувався на острів свободи – Кубу.

У наступні роки підприємство завжди займало місце серед флагманів галузі, за що вже наприкінці існування СРСР воно його було нагородженого орденом “Знак Пошани”.

Відомі працівники заводу

В. Рутківський

У стінах підприємства працювало багато відомих у місті і далеко за його межами людей.

Насамперед хотілося б приділити увагу особистості професора Е.К. Лопатто, першого головного інженера підприємства. За його безпосередньої участі було розроблено новий спосіб виробництва сірчаної кислоти. Експериментальні та теоретичні дослідження у цій галузі стали основою докторської дисертації вченого. За його активної участі було розроблено нову, в десятки разів більш ефективну, технологію безперервного отримання суперфосфату. Працюючи на заводі він став першим в Одесі доктором технічних наук в Одесі.

З цим підприємством та Одесою була пов’язана доля ще однієї відомої людини. На початку 1960-х років до його цеху прийшов молодий хімік-технолог Володимир Рутківський. Випускник нашого Політехнічного інституту, він сумлінно працював на виробництві, міг стати провідним фахівцем, але в якийсь момент зрозумів, що його покликанням є література та журналістика. Він перейшов працювати на одеське радіо. Пізніше почав писати книжки для дітей. Після смерті чудового письменника у його спадщині залишилися збірки віршів “Краплі сонця”, “Повітря на двох” та інших. За його книжками було створено художні фільми.

More from author

Де навчалися одесити 1830-х років

У 1832 році в Одесі, якої ще не було й п'ятдесяти років, було створено навчальний округ, піклувальником якого став відомий діяч у сфері освіти...

Модний та якісний одяг великих розмірів

На сьогоднішній день ринок одягу є настільки великим і розвиненим, що красиво та модно одягнутись може кожен. Причому для цього зовсім не обов'язково витрачати...

ОБАК, або як зароджувався одеський спорт

Якщо кинути погляд у спортивну історію Європи, то можна дізнатися, де і коли було створено перші клуби, команди, спорттовариства. Наприклад, один із найзнаменитіших футбольних...
.,.,.,.