Педагогіка в Одесі почала розвиватися майже з моменту заснування міста. І звичайно, саме їй відведено важливу та значущу роль у житті Одеси.

Адже кожен із нас десь і чомусь навчався. І навіть, якщо до технікуму чи університету з певних причин вступати не доводилося, то школу точно закінчили всі. Проте, як можна уявити школу без учителів! Саме вони закладають в нас засади грамотності. Ну, а те, що хороші фахівці з’являються, завдяки хорошим вчителям – це вже аксіома.

У нашому матеріалі odesa.one, з посиланням на lotsia, ми розповімо про історію одеського університету, де і готують цих найкращих вчителів, які згодом пов’язують своє життя з непростою, але дуже цікавою сферою під назвою “педагогіка”.

Одеський педагогічний університет сміливо можна назвати “джерелом знань”. Адже в стінах цього закладу знання передаються наступним поколінням, а студенти перетворюються на вчителів.

Період ранньої Одеси

Нашому місту дуже пощастило, що заснування міста відбувалося тоді, коли в імперській державі педагогіку почали розглядати по-новому. Тоді державна школа була справжньою рідкістю, а навчання лягло на плечі приватних училищ і пансіонів. Вчитися там було дорогим задоволенням.

Вчителі повинні були добре знати предмет, а все, що стосувалося методів викладання, було не таким важливим, і, як правило, приходило з досвідом.

Коли престол перейшов до Олександра Першого, стало зрозуміло, що подібний механізм неефективний.З’явилася думка щодо того, що в процесі навчання важливим є не тільки те, що вивчатиметься, але також те, як ці знання будуть подані.

В Одесі цю думку швидко засвоїли.

І підготовка освітян у нашому місті розпочалася рано.

Коли Одеса тільки починала своє існування, місцеві чиновники мали чудове вміння пошуку причинно-наслідкових зв’язків. Тому стосовно навчання вони швидко зрозуміли, що “сьогоднішні учні покращуватимуть та розвиватимуть наше місто завтра”. І для того, щоб це “завтра” в них вдалося, необхідно забезпечити їх хорошими педагогами.

І ці самих вчителів, з 2-гр травня 1817-го, готував одеський Рішельєвський ліцей.

До речі, вважається, що сучасним одеським Педагогічним університетом було започатковано його історію саме в 1817-му.

Проте справедливо зазначити, що вибудувати чітку та безперервну хронологічну лінію від підготовки вчителів у Рішельєвському ліцеї до наших днів все-таки не вдасться. Тому що в 1837-му ліцей припинив займатися навчанням майбутніх педагогів.

Університетський “пращур”

Крім цього, слід згадати про ще одного предка Педуніверситету. Йдеться про інститут благородних дівчат. Цей заклад відкрив ще Рішельє.

Після навчання кожній дівчині видавали рекомендаційний лист, на підставі якого вона могла працювати викладачем у сім’ї чи одному з навчальних закладів.

Цікаво, що цим закладом опікувалося місто, а ліцейські потреби покривалися не батьками учениць, а міськими купцями. Завдяки цьому до процесу навчання могли приєднуватись дівчата з родин бідних дворян.Однак не варто плутати згаданий інститут та інший заклад у вигляді Благородного інституту. Це абсолютно різні навчальні заклади. Останній був відкритий в 1838-му (за часів Воронцова), і там навчалися лише заможні дівчата.

Жіночі курси

Час минав, і кількість учнів у нашому місті продовжувала зростати. Паралельно цьому з’являлися нові школи, у тому числі ті, що були розраховані на небагатих дітей. Їх засновували всілякі громади, які були зацікавлені в тому, щоб навчалися їхні маленькі представники.

Місто стало гостро потребувати вчителів. У 1903-му Катерина Семенівна Пашковська відповідно до клопотання професорів з Новоросійського університету, зайнялася відкриттям при своїй гімназії вищих жіночих курсів педагогічної спрямованості.

В 1916-му вони були наділені статусом ВНЗ.

Але до того моменту, коли одеське педагогічне мистецтво переросло кожен із вищезгаданих ВНЗ та сконцентрувалося у стінах Одеського педуніверситету, пройшло ще достатньо часу.

Дореволюційний час

Одеса дореволюційного часу, а точніше, її влада зайнялася тотальним і всеохоплюючим реформуванням. Нововведення стосувалися абсолютно всього, зокрема й педагогіки.

Усі одеські ВНЗ об’єднали в один навчальний заклад, який став чимось на зразок масштабної кадрової кузні. Система ректорату також була скасована. Новоствореним навчальним закладом керував комісар, який займається справами ВНЗ.

На зміну іспитам прийшли співбесіди, а після закінчення навчання, замість звичних дипломів почали видавати довідки.

Проте з усіх цих реформ варто зупинитися на періоді 1919-1920-х.

Саме в цей час з’явилася думка про те, щоб створити в нашому місті заклад, представлений Українським Вчительським інститутом. Вже навіть сформували склад викладачів, але до процесу навчання перейти не судилося. Винними в цьому були денікінці, які увійшли до Одеси 23-го серпня 1919-го.

Коли в 1920-му більшовики остаточно повернулися до влади, вони вирішили продовжити створювати кузню радянських педагогів.

Ну, а Вчительському інституту так і не вдалося вистояти, і після чотирьох місяців існування його ліквідували.

Новий інститут

З серпня 1920-го педагогів почали навчати в стінах Інституту народної освіти. Завдяки наступним реформам цей заклад став Пединститутом, а в 1945-му йому привласнили ім’я К.Д. Ушинського.

До речі, Інститут знаходився в тому будинку, який згодом виділили для головного корпусу Педуніверситету.

Архітектурні пам’ятки одеської педагогіки

Вулиця Старопортофранківська була місцем розташування великого триповерхового будинку з колонами. Ця споруда завжди асоціювалася із навчанням. Пізніше будинок надали головному корпусу Одеського педуніверситету, а колись там можна побачити заклад у вигляді другої чоловічої гімназії.До речі, спочатку будинок мав лише два поверхи, а третій був добудований у середині двадцятого століття

Ще однією архітектурною пам’яткою є будівля, де колись була Свято-Олександрівська церква.

Згодом цю споруду зайняли два факультети та одна кафедра Педуніверситету.

Перший гуртожиток теж входить до архітектурних пам’яток. Цю будівлю зводив видатний одеський архітектор Ю. Дмитренко.

Звичайно, крім цих корпусів Одеського педуніверситету є ще багато інших. Але ці є найцікавішими. У них навчають тих, хто згодом теж навчатимуть.

Напевно, там займаються вивченням нових методик та відкриттям нових прийомів навчання. Але найважливішу педагогічну думку в нашому місті відкрили ще тоді, коли Одеса лише розпочинала своє існування. І полягає ця думка в тому, що “сьогоднішні учні покращуватимуть та розвиватимуть наше місто завтра”…

Фото: pdpu.edu.ua