Одеський травень 1865 року значно відрізнявся від усіх своїх попередників, хоча в місті цвіли дерева, що набрали чинності за кілька десятків років. Населення міста продовжувало зростати. Цей та багато інших показників дали знати імператорській владі, що настав час забезпечити Одесу класичним університетом з хоча б трьома факультетами. Це призвело до появи в нашому місті Імператорського університету, третього за рахунком на території сучасної України (Львівський університет – до уваги не беремо, оскільки юридично знаходився на території Австро-Угорщини). Більше на odesa.one.
Поки в університеті налагоджували управління навчальним закладом, впорядковували бібліотечний та аудиторний фонди, до його приймальної комісії подавали документи здобувачі місць у першому наборі студентів. Бути першими завжди почесно. Тут не важливо, що ми не в Пітері чи Москві. Важливо, що ми перші. На початку 1865-1866 навчального року на лекції до нового університету прийшло близько двохсот студентів та ще кілька десятків сторонніх слухачів.
Значну частину, дев’яносто дві особи, студентства представляли майбутні правознавці: 71 – на першому курсі, 21 – на другому. До цього додалось 36 сторонніх слухачів.
Важливість юридичної освіти для Одеси
Проста згадка чисельних показників свідчить про те, що спеціальність юриста була дуже популярною. Пояснень тому багато. По-перше, до середини 1860-х років Одеса стала великим портом, який грав істотну роль експортно-імпортному життю як нашого краю, а й усієї Росії. Робота порту та його структур передбачає укладання договорів, дотримання митних, карантинних та інших правил, що мають тенденцію до частого оновлення.
По-друге, у дні відкриття університету Одеса почала розвиватися як залізничний вузол. Тут, безумовно, також були потрібні юристи. По-третє, не забуватиме сферу міського розгалуженої сфери міського господарства з його навчальними закладами та лавками, підприємствами та забудовниками. У всіх цих галузях потрібні юристи. З 1865 року в Одесі з’явилася можливість формувати своїх спеціалістів у галузі права. А це значно зручніше, ніж “виписувати” спеціалістів ззовні.
Хто був серед перших студентів-правознавців
Як ми вже знаємо, Наукова бібліотека університету імені І. Мечникова, які прийняла історичну естафету від Новоросійського університету, зберігає видання зі списками перших студентів вишу. Список студентів з їхніми персональними даними перебувають наприкінці цього невеликого видання (сторінки 8-17).
Серед абітурієнтів, які стали першокурсниками, було 15 випускників Рішельєвського ліцею. Одним із них був Олександр Борзенко: православний, виходець із дворянського стану. Щоправда, в Одесі він закінчив лише перший курс, після чого перевівся до Московського університету. Він став великим фахівцем у галузі порівняльного правознавства, публікувався у різних наукових виданнях російською та французькою мовами. 1898 року в Одесі вийшла його монографія “Промислова власність”.
Звернімо увагу на ще одного випускника Рішельєвського ліцею – Соломона Березкіна, сина купця іудейського віросповідання. У 1865 Соломон прийшов на другий курс. Після закінчення університету Соломон Фадєєвич став чиновником, присяжним повіреним, Судової палати. Про це ми дізнаємося зі сторінок одного з одеських довідників початку 20 століття. До речі, головою цього юридичного органу був граф Борис Юлійович Вітте (рідний брат російського прем’єр-міністра С.Ю. Вітте, також випускника нашого університету). У 1865 році він був у списку сторонніх слухачів юридичного факультету.