Історія одеської благодійності

Південна Пальміра є володаркою дуже давніх і цікавих благодійних традицій, пише odesa.one.

Багатонаціональне місто створило прекрасне поєднання різних благодійних традицій – європейських і імперських, відомчих і приватних, національних і професійних. 

Так що, як бачите, унікальна риса багатонаціональності і тут зіграла свою ключову, для нашого міста, роль. 

Важливо відзначити, що на території Одеси завжди проживала величезна кількість дуже заможних осіб, яким якщо навіть і не судилося тут народитися, то вони, проявляючи величезний інтерес до міста, приїжджали сюди в гості, а потім вирішували залишитися на постійне проживання з найрізноманітніших міст і навіть держав, перевозячи з собою своїх рідних і близьких, які також по-справжньому закохувались в Одесу і згодом вважали її рідною. І не менш важливим аспектом, про який потрібно згадати, є те, що ці люди були неймовірно милосердними і мали великі добрі серця, які були здатні відгукнутися на чуже горе або чужу біду. 

Було нормальною практикою, крім щомісячноі благодійноі участі , в заповітах залишати приписи щодо передачі тієї чи іншої частини стану на добру справу. 

Причому займатися благодійністю не цурались не тільки заможні одесити, які не мали відношення до керівних міських постів і посад, а й чиновники. 

Досить тільки згадати про Маразлі. Крім того, що його запам’ятали, як самого довгострокового градоначальника, він увійшов в історію, завдяки своїй масштабній благодійній та меценатській діяльності.

Також вчиняв і Воронцов, який був видатним філантропом, і який крім звичайних громадян, дуже підтримував і допомагав військовій частині населення в особі солдатів, офіцерів та інших військових службовців. 

Був випадок, коли він в своєму будинку організував щось на зразок притулкового закладу для того, щоб вилікувати і допомогти відновитися після участі у військових діях тим, хто постраждав. І коли людям приходив час залишати його маєток внаслідок того, що вони вже були здорові, – кожен йшов з новими чобітьми, білизною і підтримкою у вигляді грошової суми. 

А улюблений вислів графа сходився до того, що кожній заможній людині необхідно поводити себе так, щоб всі інші прощали йому його багатство. 

Нам усім мешканцям сучасному світі, слід було б взяти приклад з цих геніальних, обдарованих і дуже заможних людей, які не соромилися допомогти іншому і не відчували почуття жадібності по відношенню до грошей. Адже, як відомо, до того, хто регулярно допомагає іншим, прийде набагато більше, ніж він мав до цього. 

У нашому сьогоднішньому матеріалі з посиланням на odessa.online ми хочемо розповісти вам про те, як розвивалася благодійна діяльність в нашому місті, хто стояв біля її витоків, які були створені установи та заклади і як весь цей механізм контролювався міською та державною владою.

Милосердя, яке плавно перетекло в соціальну роботу 

Якщо простежити історичну еволюцію термінології благодійності, то можна прийти до висновку, що сам цей термін і “громадське піклування” , або сприяння (поняття, за допомогою якого Російська імперія позначала процес і інститути, які в сучасних реаліях вважаються тими, які займаються благодійністю) далеко не є загальними і однаковими. Це пояснюється тим, що благодійний спектр на той час не включав державний рівень, щоб реалізовувати програми, спрямовані на соціальну допомогу та реабілітацію. 

Виходячи з цього можна провести своєрідну еволюцію, яка буде представлена ​​милосердям, яке стає презирством (сприянням) , яке перетворюється на надання допомоги, і кінцевий етап представлений соціальною роботою. 

Спеціальний орган 

 

У Південній Пальмірі з самих витоків, коли місто тільки почало існувати, за благодійний аспект відповідав орган у вигляді Одеського наказу з громадського призріння. Його компетенція складалася з усіх функцій в такій сфері, як соціальний захист населення. Крім функціоналу передавалися також споруди, де були розміщені об’єкти у вигляді міської лікарні, богадільні, сирітських будинків і міського дівочого училища. 

Загальним керівництвом займався особисто імператор. Їм самим здійснювалася видача дозволів на те, щоб засновувати благодійні міські суспільства. 

Здійснення турботи по відношенню до дітей 

У 1836-тому один єдиний одеський сирітський будинок займався вихованням ста дев’ятнадцяти дітей. 

З 1850-тих для утримання цього закладу виділяли практично п’ятнадцять тисяч рублів. 

У 1860-ті пройшло відкриття другого сирітського притулку, місцем розташування якого була вулиця Княжеська. 

Крім цього, в місті діяв заклад, який представляв собою щось на зразок денного притулку, де здійснювали нагляд за маленькими дітьми, яких туди приводили вранці і забирали ввечері. Для заснування даного закладу міським головою і меценатом Георгієм Маразлі була пожертвувана сума в розмірі п’яти тисяч в рубльовому еквіваленті.

Для розташування третього притулку була обрана вулиця Троїцька. Через деякий час безхатнє і сирітське населення починає зростати, внаслідок чого було вирішено здійснити відкриття ще одного притулку, місцем якого на цей раз стала вулиця Старопортофранківська. У 1870-тих він став носити назву “Павловського”. Таку назву присвятили Павлу Коцебу, який був генерал-губернатором в період 1862-1870-тих. Взагалі Старопортофранківська була вулицею, яка стала місцем розташування для значної кількості установ благодійно-освітнього характеру. 

На той момент часу це місце вже було міський кордоном. Тут розташовувалася риса порто-франківської лінії. 

Виходячи з цього, в цій місцевості було багато незайнятих і незабудованих земельних ділянок.

Дані з друкованих видань 

Одеські путівники тих часів містили інформацію про те, що на території міста перебували шість закладів сирітського типу (місцем розташування двох була вулиця Хутірська, а інших – Успенська, Базарна і Ботанічний сад). 

Крім цього діяли три заклади сирітського типу і п’ять притулкових закладів денного характеру. Вони давали можливість дітям проводити якийсь час, а не схилятися по дворах, коли батьки займалися своїми справами і працювали. 

Підтримка жебраків, людей похилого віку та хворих 

Крім здійснення підтримки дитячому населенню, в нашому місті, де до кінця дев’ятнадцятого століття, на благодійні потреби виділяли більшу частину, яку запозичили з такої частини бюджету, як міські доходи. Також в Одесі організували і впровадили добре розвинену мережу установ, які займалися допомогою пристарілому і хворому населенню, в яких не було матеріальної можливості на те, щоб пролікуватися. Також підтримували і злиденне населення. 

Нова ініціатива 

Автором ідеї про створення Будинку сприяння злиденному населенню була приватна особа. 

Процес зведення притулкового закладу був розпочато з суми в розмірі шести тисяч в рублевому еквіваленті, яка була заповідана на користь Одеського наказу іменитою громадянкою Оленою Кленовою. 

Ініціативу підтримала розпочата газетна підписка. У 1832-ому цей заклад було нарешті відкрито. У ньому могли міститися шестідесят осіб.

Відкриття богодільні 

У 1850-тому відбулося створення богодільні, яка призначалася жалісливим сестрам, а також лікарняним закладом для бідного одеського жіночого населення. Керував процесом створення дійсний член при філантропічному товаристві, Олександр Стурдза. 

Будівництво даноі установи відбувалося за власний кошт, який були заповідані самим ініціатором. 

Мета подібного роду організацій полягала в тому, щоб надавати стаціонарну медичну допомогу кожному, хто цього потребував, і який не міг дозволити собі лікування в стаціонарі разом з лікарськими послугами. 

Унікальна назва 

До 1903-тього в нашому місті відбувалася робота двох богаділень: міськоі і єврейської, місцем розташування яких була вулиця Старопортофранківська. Територія цієї вулиці внаслідок великої кількості установ “богоугодного” типу (як їх тоді назвали), стала називатися “милосердною дугою” (вид вулиці зверху дуже нагадує півколо, тому що нею огинається центральна міська частина). 

Надання допомоги ближнім 

Якщо сказати в загальному, то в нашому місті простежувався розвиток найрізноманітніших благодійних форм. 

В період 1840-1860-тих були дуже розвинені об’єднання з корпоративним характером, які представляли собою громадські організації, де надавали взаємодопомога. Наприклад, християнська, єврейська і т.д. 

Подібні об’єднання займалися наданням допомоги, в основному, общинним членам. 

Крім цього, йшла активна робота благодійних закладів, де займалися наданням допомоги представникам усіх віросповідань і релігійних поглядів.

Благодійне фінансування переважно здійснювалося за допомогою значних сум на пожертвування і сум, які завершували заможні громадяни. 

Нові форми 

Через якийсь період часу до такого процесу були підключені інші форми надання підтримки кожному, хто потребує, у вигляді організації заходів, які представлялися благодійний концерт і підписками. 

Також зазначалося існування і застосування такого явища, як патронування (наприклад, у вигляді різноманітних стипендій) і довічне утримання. 

За допомогою історичних прикладів можна переконатися в тому, що кожному одеситу завжди була близькою тема надання допомоги тому, хто цього потребував. 

Цікаво, але підтримку і допомогу надавали не тільки кожній людині, яка потрапила в біду, але і тварині. Так, в 1863-тьому була заснована організація у вигляді Товариства зі співчуття до чотириногих, а місцем розташування його філії була легендарна Молдаванка. 

Таким чином, Одесу, крім її інших офіційних і неофіційних звань і статусів, можна сміливо назвати містом , яких також є благодійною колискою, тому що участь одеситів в допомозі тим, хто цього потребував і в будівництві важливих об’єктів у вигляді споруд і будівель є безцінним. 

І це ми ще не згадували про зведення споруд і об’єктів не благодійної спрямованості, в створенні яких також брали безпосередню участь численні одеські меценати і благодеятелі.

Все вищесказане і вищеперелічене вказує тільки на одне, – наше місто було дуже висококультурним і високодуховним, тому що тільки такі якості і характеристики дозволяють вирощувати і залучати сюди людей з такими великими добрими серцями. 

А нашим сьогоднішнім боргом є ретельне вивчення правдивої історії і запозичення з неї правильних і гідних прикладів, які допоможуть нам не втратити свою самобутність, культуру і здатність до співчуття і допомоги. Адже до тих пір, поки ми здатні це робити, ми залишаємося, як би банально це не звучало, людьми. А це значить, що значно зросте культурний і духовний рівень населення, що точно буде мати тільки є позитивною ефект і на всі інші сфери. 

Адже, коли населення здатне до співчуття, то це означає, що в суспільстві будуть менше виникати прояви жорстокості та ціковитоі жорстокості по відношенню один до одного. Це означає, що перш ніж щось вчинити, люди будуть замислюватися про наслідки своєі діі, і як на це можуть відреагувати оточуючі. Все це, здавалося б, прописні істини, але, незважаючи на те, що ми живемо далеко не в первісному суспільстві, і навіть не в середньовічному, ми забуваємо про такі, на перший погляд, прості, але надзвичайно важливі і потрібні речі. А потім ми дивуємося, звідки навіть серед дітей береться така жорстокість і небажання бути трохи чуйнішими та уважливішими до тих, хто іх оточує.

Так що, дорогі одесити, ми можемо пишатися, що в нашому місті вміли допомагати і проявляти увагу до чужого горя. Нам з вами тільки залишається зберігати пам’ять про тих людей, які брали в цьому безпосередню участь, розповідати про їхні вчинки і діяння своїм дітям, ну, і, звичайно ж, час від часу замислюватися, – чи гідно ми вчиняємо в тій чи іншій ситуації і не було б тим нашим благодійним пращурам соромно за нас і за те, на що ми часом перетворюємо наше славне місто, які вони з такою надією, теплотою і вірою залишали нам, своїм нащадкам …

More from author

Bluetti EB3A: огляд портативної електростанції

Портативні зарядні станції стають у пригоді за регулярних перебоїв з електропостачанням. Ці прилади забезпечують електрикою побутову техніку та різноманітні мобільні пристрої. Використовувати їх можна...

Як вибрати ідеальну клітку для пташок: Ключові фактори та поради

Коли приходить час купити клітку для папуги, важливо розуміти ключові аспекти вибору, які забезпечать комфорт та безпеку вашого пернатого друга. Незалежно від того, чи ви...

Що таке магістральні повітряні фільтри

Магістральні повітряні фільтри - це спеціальні фільтри, призначені для очищення повітряного потоку, що циркулює в системах вентиляції, кондиціювання повітря, та припливно-витяжної вентиляції у великих...
.,.,.,.,.