Метаморфози вищої освіти Одеси в умовах карантину

Проблема дистанційного навчання в умовах карантину є чи не найгострішою після спричиненого карантином безробіття в Україні. Проте, якщо проблема безробіття є актуальною для більшості країн світу, то проблема організації навчального процесу існує, мабуть, тільки в економічно, технологічно та соціально відстаючих від світового темпу розвитку країнах. Більшість вищих навчальних закладів Одеси не впорались із поставленою задачею організації дистанційного навчання студентів весною 2020 року. Хоча такій формат навчання не є новим, пише “odesa.one“.

Ситуація із дистанційним навчанням у світі

Світовий ринок дистанційної освіти вже не один рік активно розвивається, налічуючи десятки мільйонів користувачів. На сьогодні доля дистанційного навчання від загального обсягу ринку складає біля 3% та оцінюється у більш ніж 200 млрд. дол. США.

За прогнозами аналітиків до 2025 року кількість студентів, що отримали освіту у дистанційному форматі, перевищить кількість студентів, що обрали традиційну форму навчання, у 2,5 рази.

Ситуація в одеських ВНЗ-ах

Питання бути чи не бути дистанційному формату навчання в українських та в одеських вищих навчальних закладах з вересня щодня обговорювалось на всіх рівнях. В Одесі щодня принаймні кілька груп у кожному ВНЗ-і переходили на дистанційне навчання через виявлення хворого на COVID студента, або ж викладача, що контактував з групами. Було багато суперечливих думок і з боку керівництва навчальних закладів, і з боку студентів, особливо тих, хто мешкає в регіоні, а не в Одесі, і з боку батьків студентів, які сплачують за контрактне навчання та гуртожитки. Проте, це питання було вирішено на користь піклування про здоров’я викладачів, перш за все тих, хто потрапляє до групи ризику, та студентів, і переходу на дистанційну форму навчання. У всіх ВНЗ-ах були проведені консультації із викладачами і студентами, створені внутрішні комісії із нагляду за проведенням занять на навчальних платформах тощо.

Що ми маємо за фактом на сьогодні? Міністерство освіти і науки розробляє все нові і нові «вказівки та рекомендації», та звітує, звітує, звітує… Керівництво ВНЗ-ів розгублено намагається організувати навчальний процес у відповідності до нових «вказівок та рекомендацій». Викладачі з більшою, або меншою, сумлінністю виконують свої професійні обов’язки. Відверто кажучи, справляються із новим форматом далеко не всі.

Батьки студентів продовжують обурюватись, що якість дистанційного викладання не відповідає сплаченим за контракти коштам. Студенти… а студенти, які мали би бути найбільш зацікавленою в отриманій освіти стороною, намагаються всіма можливими способами ухилятись навіть від он-лайн занять.

Вибір: продовжити навчання чи заробляти на життя не маючи освіти?

Ще один цікавий аспект нової реальності – багато хто із студентів вважають карантин довготривалими канікулами і використовують «вільний від навчання» час на свій розсуд. Багато хто із них витрачає свій час даремно на розваги. А багато хто іде працювати. Чимало студентів ВНЗ-ів сьогодні можна зустріти серед персоналу розважальних закладів та ресторанів в центрі Одеси та в Аркадії, що не є типовим для середини навчального року.

Питання працювати чи ні під час навчання доволі спірне. Практика та досвід роботи ніколи не був і не буде зайвим, як і додаткові гроші для студентів, тому будемо вважати, що позитивних ефектів від роботі протягом навчання більше, ніж негативних. Але мова йде не про корисність праці для молоді, а про якість навчання, а як результат, і якість отриманої кваліфікації. Окрім бажання отримати досвід роботи, в умовах карантину, багато хто із студентів, що мешкають поза межами Одеси, мали обирати: їхати додому, у міста та села, із яких ймовірно через деякий час буде важко повернутися через можливе посилення карантину, або залишатись в Одесі та шукати собі роботу, орендувати житло (оскільки із гуртожитків студентів на час карантину відселяють).

В такій ситуації об’єктивно виникає ще одне питання – чи багато із студентів, як тих, що проживають в області, так і одеситів, що почали свою трудову діяльність, повернуться до ВНЗ-ів для продовження навчання? А чи багато із них зможуть успішно скласти семестрові заліки та іспити, не відвідуючи дистанційні заняття? Дехто із них свідомо не захоче повертатись до навчання та витрачати час на здобуття освіти, дехто буде відрахований керівництвом ВНЗ-ів за неуспішність…

Проблема не у «дістанційці»…

Сьогодні у системі вітчизняної вищої освіти є незчисленна кількість проблемних питань. І у багатьох одеських ВНЗ-ах на карантин та «дистанційку» намагаються звалити всі недоліки сучасної системи освіти. Проте, введення дистанційної форми навчання усього лише оголило вже багато років існуючі проблеми системи освіти: відсутність адаптованих до

сучасних вимог навчальних програм; занизький рівень мотивації викладачів; брак використання новітніх інформаційних технологій та інструментів в навчальному процесі; відсутність системи якісного відбору студентів через бажання навчальних закладів збільшити кількість студентів, знижуючи вимоги до рівня абітурієнтів; бажання батьків надати дітям вищу освіту незважаючи на їх бажання та здібності; низький рівень престижу вищої освіти, а точніше її знецінення в цілому…

Половина із студентів, що потрапляють до ВНЗ-ів свідомо не бажають отримати освіту або за обраною спеціальністю, або взагалі як таку. Половина викладачів вищих начальних закладів не є достатньою ефективними та не зацікавлені в своєму професійному зростанні. Половина керівників ВНЗ-ів недбало ставляться до своїх прямих обов’язків, відверто наживаючись на займаних посадах. Система освіти сьогодні виглядає як замкнуте коло: ті, хто сьогодні навчають – навчати не хочуть тих, хто не бажає навчатись у тих, хто не бажає їх навчати. То ж до чого тут дистанційне навчання? Окрім того, ще й навчають і навчаються тому, що вже давно перестало бути актуальним в розрізі світового прогресу у всіх галузях діяльності суспільства.

Якість сьогоднішньої освіти – це якість завтрашнього життя

Сьогодні система вітчизняної вищої освіти опинилась у критичній ситуації, із якої не має простого та швидкого виходу. Вона вимагає не поверхневого коригування нових умов навчання, а тотальної трансформації. Реформа вищої освіти, про яку вже не перший рік розповідає кожний новий склад Міністерства освіти і науки України, є зараз найнеобхіднішою. Освіта та її якість лежать в основі функціонування усіх сфер (виробництва, торгівлі, обслуговування тощо). Якість сьогоднішньої освіти – це професіоналізм завтрашніх спеціалістів. Професіоналізм спеціалістів – це ефективність усіх галузей народного господарства, це добробут Одеського регіону та, як наслідок, місце України на світових риках.

Тому головне питання сьогодні має бути не у якій формі, дистанційній чи ні, надавати знання. А які саме знання і кому саме їх слід надавати.

More from author

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Сьогодні вночі підпалили машину одеського журналіста

Пізно вночі на четвер, 26 листопада, на вулиці Армійській згоріла машина Volkswagen Touareg, яка належала кореспонденту журналу «Судноплавство». Господар автомобіля впевнений, що...

Одеські ресторани м’яса і вина

Одеська кухня дуже багата на морепродукти і слов'янські страви. Однак, є ті, кому вже порядком набридли ці кухні і хотілося б з'їсти...

Темні сторони охоронних послуг в Одесі

Співробітники охоронних агентств і просто «охоронці по найму» завжди були в положенні «темних лошадок», які, однак, як правило, робили далеко не останній...