Одеса є містом, історія створення якого зберігає безліч таємниць та цікавих фактів. Можливо, хтось із наших читачів скаже, що різні “цікавості” можна зустріти в історії будь-якого міста, тому Одеса не є чимось особливим у цьому плані. Але ми відповімо, що неабиякий розум, винахідливість та кмітливість одеситів позначилися на тому, що історія міста вийшла справді унікальною. Про це свідчить безліч доказів, з якими ми обов’язково познайомимо вас в одному з наступних матеріалів.
А зараз ми хотіли б поговорити з вами про історичне надбання Одеси, якому можна присвятити безліч книг, статей та нарисів. У ході дослідження цієї цікавої теми, звичайно, неможливо не згадати про справжні одеські архітектурні перлини, серед яких зустрічаються не лише прибуткові будинки та аристократичні палаци, але й різні заводи.
На жаль, до наших днів ці промислові споруди дійшли далеко не в найкращому стані, але це не зменшує їхньої значущості, а також інтересу, який вони викликають.
У нашому матеріалі на odesa.one, з посиланням на segodnya.ua, ми розповімо про те, що виробляла жіноча гімназія, хто займався ремонтом військових кораблів і чому територія Деволанівського узвозу охоронялася військовими.
Крім цього, ми згадаємо про неймовірно красиву одеську промислову споруду, де виготовляли знамениті танки “на переляк”.
Факт 1. Про зв’язок між жіночою гімназією та морозивом
Старовинна будівля, яка рясно прикрашена елементами у вигляді декоративних колон і барельєфів, колись, у далекому 1893-му була жіночою гімназією.
В 1922-му там відкрили профшколу, яка була alma-mater конструктора Сергія Корольова.
У 1960-х будівля стала фабрикою, де виготовляли морозиво. Проте з 2002-го споруда перебуває у занедбаному стані, похмурий вигляд якого викликає не найприємніші враження.
Факт 2. Поява підприємства, яке займалося ремонтом кораблів
У 1793-му на сьогоднішній вулиці Приморській почалося зведення майстерень, які згодом стали заводом з ремонту комерційних судів. Пізніше цей завод переформатувався на ливарне підприємство.
Початок двадцятого століття ознаменувався тим, що всі вищезгадані будівлі разом із двома іншими підприємствами судноремонтної спрямованості об’єдналися в один завод.
Під час Другої світової війни новостворений завод займався ремонтом бойових судів.
У наш час завод є одним із складових порту, але зруйновані корпуси перейшли до приватних власників.
Факт 3. Завод із “секретною” продукцією
На Деволанівському узвозі є руїни, навпроти яких розташований бізнес-центр. Все це колись являло собою доволі значуще підприємство під назвою “Епсілон”.
Вся продукція там випускалася під найсуворішою секретністю, а територія була під постійною охороною військовослужбовців.
Споруди були побудовані в 1950-х, а один із корпусів навіть можна побачити в улюбленій дитячій кінокартині про Електроніка.Нині це місце часто вибирають для проведення фотосесій.
Факт 4. Про чайне виробництво
Будівля на Карантинній, побудована в 1892-му, була єдиною в нашій країні, якій притаманний стиль модерн.
В 1910-му там розташувалося чайне товариство Висоцького.
Після 1917-го фабрика була націоналізована. На даний момент там знаходяться творчі майстерні та театр.
Ну, а нащадки самого Висоцького зараз працюють в одному із міст Ізраїлю.
Факт 5. Доля відомого заводу з виробництва пива
У 1883-му на проспекті Гагаріна закінчилося будівництво великих та просторих цегляних споруд. Йдеться про цехи одеського заводу з виробництва пива.
Після того, як помер перший власник, підприємство перейшло до відомого одеського промисловця та купця Фрідріха Енні.
Коли прийшла радянська влада, завод було націоналізовано.
В 1995-му замість “Одеського пивного заводу номер один” з’явився “Гамбрінус”. Проте в 2006-му він збанкрутів, і зараз одесити можуть бачити лише його мальовничі руїни. Слід зазначити, що це є доволі сумним видовищем.
Факт 6. Про підприємство, де виготовляли знамениті танки
У 1860-х на місці, де згодом з’явився завод “Краян”, почали зводити будівлі, представлені головними залізничними майстернями, власником яких був барон Карл Унгерн-Штернберг.
Одному паровозному цеху, фасад якого прикрашали дві вежі, навіть вдалося увійти до числа найкращих промислово-архітектурних зразків Одеси дев’ятнадцятого сторіччя.
В 1930-му на місці майстерень з’явився завод, який випускав будівельні крани, а в період війни там виготовляли знамениті танки “на переляк”.
У нашому матеріалі ми згадали лише про деякі старовинні одеські підприємства, архітектура яких продовжує викликати захоплення, незважаючи на їх занедбаний стан.
Колись ці будівлі були справжніми центрами промисловості, які радували одеситів (і не лише) якісною продукцією.
Але сьогодні ці унікальні споруди є лише частиною одеської історії. А про бурхливу діяльність та її масштаб нагадують лише занедбані цехи.
Все це викликає сум і жаль відносно того, що робота таких потужних підприємств зупинена назавжди. Адже колись, завдяки ним, Одеса входила до числа головних індустріальних міст, що виробляють різну продукцію. І цей факт дуже позитивно відображався на економічному стані всієї держави та нашого міста, зокрема. Адже продукцію одеських заводів споживали і використовували не тільки в Одесі, а й далеко за іі межами. Завдяки цьому індустріальна роль нашого міста лише зростала, а одеські підприємства були забезпечені численними замовленнями.
Підсумовуючи все нами написане, можна сказати лише одне. Минуле є безповоротним, і те, що було втрачено, на жаль, ми вже не можемо повернути. Але ми можемо зберегти те, що маємо. Тож давайте берегти і цінувати сьогоднішню Одесу з усією її архітектурною, культурною, скульптурною, і навіть індустріальною спадщиною. Тому що унікальність нашого міста має жити, а пам’ять про одеську історію треба передавати з покоління до покоління. Адже, як відомо, без минулого нема майбутнього. А наша Одеса заслуговує на найсвітліше, найкраще і найщасливіше майбутнє…
