Про Одесу можна говорити, що вона відкрита для спілкування з тими людьми, містами та країнами, які цього прагнуть. Очевидно, цим зумовлено те, що карта міста вкрита великою кількістю географічних назв, що належать населеним пунктам, розкиданим по всій Землі: від околиці Європи до азійських гір та степів. Кожна з таких назв має своє обґрунтування. А яке обґрунтування у готелю, названого на честь столиці Британського королівства? Спробуємо розібратися. Більше на odesa.one.
Чому заморська назва?
Насамперед будь-який історик міста скаже, що “Лондонський” – найперший готель, який з’явився в Одесі. Його появу співвідносять з кінцем 1820-х років. Через десяток років за кілька кварталів від неї з’явиться готель “Європейський”. Щоправда, спочатку на бульварі був звичайний особняк.
Звернімо увагу не лише на міжнародний характер закладу для відпочинку та ночівлі. У ньому присутній італійський ренесанс, до якого вдався знаменитий архітектор Франческо Боффо (сардинець, але підданий Італії). Як уже було сказано, готель характеризує британська назва і, звичайно ж, любов до міста, яке на той момент було частиною Російської імперії.
Не варто забувати грецький “слід”. У ході будівництва готелю робітники виявили велику кількість предметів, що залишилися після зникнення античної гавані Істріан. Як кажуть археологи, вона була тут задовго до появи самої Одеси.
Настала черга власне назви. Здається, вона з’явилася внаслідок того, що Великобританія на момент створення готелю була союзницею Росії. За десять років до цього свята готельного господарства обидві імперії переможно билися у війні з Наполеоном. На жаль, геополітичні амбіції призвели до розпаду союзу та Кримської війни, але наш готель тут ні до чого.
“Лондонська”: від приватного особняка до розкішного готелю
З огляду на те, що готель почали будувати у 1826-1828 роках, його можна визнати чудовим доповненням до скульптури герцога Рішельє, до речі, теж міської прем’єри. Цей величний пам’ятник було зведено раніше за інших. До того ж його постамент виконав той самий Боффо, з яким у парі працював відомий фахівець Мельников.
Настав квітень 1846 року. Готель “Лондонський”, засновником якого і першим власником був Жан-Батист Карута, відчинив свої двері перед першими постояльцями.
Як і будь-яка будівля, готель “Лондонський” зажадав ремонту, який було проведено через 70 років після появи готелю. Вартий заздрості, треба сказати, термін, з урахуванням того, що технології були слабшими за ті, які прийшли у 20-му або 21-му столітті. Навпаки, відносна слабкість технологій компенсувалася хорошими матеріалами та, головне, чіткими розрахунками майстрів, до яких ми справедливо відносимо Юрія Дмитренка. Саме він став творцем проєкту капітальної реконструкції “Лондонської”. Одеський архітектор використовував риси флорентійського ренесансу, про що йдеться на сайті готеля.
Реконструкція готелю не залишилася поза увагою місцевої преси. “Одеські новини”, наприклад, розписали подробиці інтер’єру “Лондонського” з його 64 номерами, обставленими з особливою розкішшю. Вони мали від однієї до п’яти кімнат. Особливо журналістів захопили пароводяне опалення та електричне освітлення, мармурове оздоблення, дорогі килими, квіти та наявність телефонних апаратів.
Перший готель міста завжди відчиняв свої двері численним гостям, хоча, слід визнати, заможним. Певною мірою це було пов’язано з тим, що під час реконструкції у готель провели освітлення та встановили ліфт.
Ті щасливчики, хто хоч одного разу тут зупинявся, назавжди зберігали в пам’яті готельний комфорт, гостинність Одеси та повітря її Чорного моря.
Після в 1899-1900 роках робіт готель набув вигляду, який не втратив довгі десятиліття. На нього не вплинули ані дві війни, свідками яких була Одеса, ані три революції.
