На початку 1900-х років через дорогу від Старокінного базару, в однойменному провулку з’явився триповерховий будинок, збудований, як припускають фахівці, за проєктом архітектора Рафаїла Радбіля. Це був спеціаліст широкого профілю, який спроєктував склади та прибуткові будинки, магазини та корпуси заводів. Але є в спадщині цього архітектора одна будівля, яка спочатку була призначена для того, щоб там навчати. Більше на odesa.one.
Ділянка, де з’явився будинок, належав Опанасу Прокудіну, відомому у місті купцю. Сам же Прокудін проживав у будинку № 23 на вулиці Гульовій (ріг Дігтярної).
Міське училище на Молдаванці
1904 року дочка купця Є.О. Прокудіна подала прохання про будівництво на ділянці триповерхової будівлі, в якій, згідно з проєктом, збиралися відкривати міське училище. Так воно і сталося, хоча спочатку в будинку, що отримав номер “9”, працювала школа підготовки пілотів авіації. Через дуже короткий час майбутні авіатори поступилися місцем наймолодшим одеситам і там відчинило двері міське початкове училище № 86. Відомості про нього є в одеських довідниках за 1911 та 1914 роки. За чинним тоді положенням (було затверджено в 1974 році), дане училище, як і всі інші, знаходилось під опікою повітового ватажка дворянства і повітову училищну раду. Завідувачем училища № 86 був Олексій Павлович Панеєв, який мешкав при училищі. При училищі також проживала вчитель рукоділля Марія Василівна Панкеєва. Можна цілком припустити, що вона була дружиною завідувача.
Викладачем Закону Божого був Геращенко Павло Іванович. У довіднику “Вся Одеса” на 1914 рік читачі зустрічають імена деяких вчителів: Лідія Костянтинівна Канівська (проживала за адресою: вул. Новосільського, 50), Аніскіна Олена Сергіївна (прож.: Колонтаївська, 56), Барт Надія Юхимівна (прож. 39).
Окремо можна зупинитися на Ользі Олексіївні Молчанівській, яка жила на вулиці Майстерні та поєднувала роботу у двох училищах: № 4 та № 86.
Зважаючи на все, училище № 86 так і працювало до зміни режиму правління в країні, в якій на зміну монархії прийшла буржуазна республіка.
Новий час – нові форми організації навчання
1 вересня, коли колишня імперія опинилася під владою Тимчасового уряду, початкове училище у Старокінному провулку набуло статусу двокласної початкової школи з безплатною формою навчання. У такому статусі навчальний заклад працював до 1919 року. Потім вона стала семирічної, як більшість шкіл міста того періоду.
На початку 1920-х років школі було надано ім’я Стешенка. Швидше за все, йдеться про Івана Матвійовича, який був генеральним секретарем (тобто міністром) освіти у Центральній Раді, а по суті справи першим міністром освіти в історії України. На цій посаді Стешенко дуже досяг успіху у створенні системи української освіти. Саме за його активної участі почали формуватись українські гімназії та школи, серед яких була наша школа у Староконніму провулку.
І.М. Стешенко
З року в рік школа набувала все більшого статусу. Ставши семирічкою, цей навчальний заклад змінював порядок підпорядкованості. Так, у 1917 – 1919 роках школа була у розпорядженні місцевого самоврядування, а у 1919 – 1924 роках – в управлінні Народного комісаріату (Міністерства) освіти. Щодо фінансового змісту, то у 1917 – 1917 роках її фінансування здійснювала влада міста, у 1919 – 1922 рр. . – державний бюджет, з 1922 року фінансування було змішаним – державно-місцевим.
Директорка школи №10 Клавдія Гус
З 5 вересня 1917 року школою № 10 керувала Клавдія Костівна Гус, українка за національністю. Вона народилася 1898 року (за іншими джерелами – 1900 року). Так чи інакше, це була наймолодша серед усіх завідувачів (директорів) школами міста.
Незважаючи на багато змін, які приніс Жовтень 1917, в тому числі і в наше місто, К.К. Гус продовжувала залишатися директором школи за всієї влади: за Тимчасового уряду, під час правління Денікіна, влади інтервентів. Залишилася вона на своїй посаді і після того, як у лютому 1920 року до Одеси назавжди прийшла Радянська влада.
Керуючи школою, Клавдія Костівна відвідувала у 1920-30-х роках курси для народних вчителів при музеї «Степова Україна», організовані професором Р.М.Волковим. надалі, 1925 року К. Гус, “популярна одеська вчителька”, стала директором цього музею.
Незважаючи на таке призначення, Клавдія Костівна продовжувала керувати школою. До того, коли у 1930 році вона залишила свою другу посаду, продовжувала залишатися завідувачкою своєї школи до 1933 року. Після цього вона працювала до 1 вересня 1935 року завучем середньої школи №71.
У 1930-х роках школа пережила зміну кількох директорів та переїзд за новою адресою. У 1941 році колектив школи працював до останніх годин оборони міста.
