Соціально-академічний інститут гімназій розпочав своє формування з появи в Одесі Імператорського університету. Це було 1865 року. З того моменту і до останніх днів імперії в Одесі працювали 7 державних гімназій: дві жіночі гімназії та 5 чоловічих. Крім того, місто створювало умови для формування мережі приватних гімназій. Навчання у цих навчальних закладах було платним та окремо для хлопчиків та дівчаток. Більше на odesa.one.
Випускники гімназій мали право: викладання у земських школах та міських училищах; вступати до університетів або, для дівчаток, на Вищі жіночі курси.
Після жовтня 1917 року життя гімназій, говорячи мовою економіки, було у стані стагнації. Багато навчальних закладів закрилися із приходом чергової влади. Деякі, як гімназія Маєвської-Лобачовської, існували до 1920 року, коли інститут гімназій був повністю скасований. На зміну дійшли трудові школи від 7 до 10 років навчання.
Нове дихання одеські гімназії набули вже в період незалежної України. А виникли вони, безперечно, не на рівному місці.
Ольга Миколаївна Гриценко – ініціатор гімназійної освіти в країні
О.М. Гриценко
У той період, коли Україна стояла на шляху здобуття незалежності, у місті працювала вчителем англійської мови та літератури Ольга Миколаївна Гриценко. З моменту закінчення 1956 року Одеського педінституту іноземних мов вона набула досвіду викладацької та перекладацької діяльності. Вона викладала англійську мову майбутніх медиків. Наприкінці 1960-х років її залучали перекладачкою під час подій на Близькому Сході. Наприкінці 1970-х років Ольга Миколаївна працювала викладачем у військових навчальних закладах Алжиру.
Свої накопичені знання у системі викладання за кордоном, менеджменту освітнього процесу, володіння французькою та англійською мовами стали тією основою, на якій Ольга Миколаївна сформувала концепцію гімназій у сучасних умовах.
Насамперед вона однією з перших у місті та країні виступила за викладання у школах двох і більше мов; за формування випускних класів за науковими профілями: медичний, математичний, філологічний та ін.
Ідеї О.М. Гриценко отримали розвиток у гімназії №2, утвореній на базі школи № 9. Там її зусиллями було впроваджено викладання латинської мови у класах медичного профілю. Нею були створені авторські програми з англійської літератури, основ дипломатії, англійської літератури.
Перші кроки навчального закладу нового типу
Гімназію нового типу під номером “один” сформували другий і третій ступені (класи з п’ятого по одинадцятий) школи № 119. У 1993-1994 роках вони почали свою роботу в гімназійному статусі. При цьому 1-4 класи склали початкову школу № 119, яка стала свого роду розплідником для майбутніх вихованців гімназії № 1. На відміну від класичних гімназій старовини, сюди стали набирати і хлопчиків, і дівчаток. Треба було лише скласти на хорошому рівні вступні іспити.
У перший же рік керівництво навчального закладу нового типу розпочало формування зв’язків із вишами міста, укладати з ними договори про співпрацю, запрошувати на роботу фахівців вищої школи. У гімназії було введено, як було задумано, дві мови: французька та англійська. Через деякий час, учням запропонували на вибір китайську або французьку мову як другу іноземну.
У перший рік колектив вступив під керівництвом Алли Петрівни Бистриної – директора школи № 119 з червня 1970 року. На жаль, 1998 року Алли Петрівни не стало, а її справу продовжив новий директор – Сергій Петрусенко.
Сергій Юрійович вніс низку інноваційних ідей до навчально-виховного процесу. У гімназії було запроваджено творчі звіти педпрацівників, педагогічні консиліуми, економічні тренінги.
У різні роки стіни гімназії були свідками ділових ігор, присвячених глобальним проблемам людства, розвитку точних і природничих наук, з інших аспектів життя.
2000 року в гімназії було запроваджено традицію загальношкільних батьківських зборів, куди також запрошуються учні. Представники кожної категорії колективу гімназії звітують перед зборами про виконану за навчальний рік роботу. Тут можна порадитись із лікарями, психологом соціологом.
