Після здобуття Україною незалежності по всій країні стали з’являтися гімназії та ліцеї, як це було за 100-150 років до того. Безумовно, прототипами навчальних закладів такого формату стали ті гімназії, які працювали в місті в XIX-початку XX століть, пише odesa.one.
Як і будь-який навчальний заклад, гімназії того періоду складалися з учнів, педагогів та адміністрації. На відміну від сьогоднішніх, вони часто переміщалися по різних адресах. Але у них був один важливий принцип: їх директорами ставали досвідчені фахівці, що заслужили довіру суспільства і, як наслідок, право керувати навчальними закладами, яке стверджувалося на найвищому рівні.
Народження Третьої чоловічої гімназії
У 1871 році в одеській освіті з’явилася перша прогімназія, перетворена на підставі найвищого повеління 3 липня 1874 року в Третю чоловічу гімназію. На той момент було 9 класів, включаючи один підготовчий, в яких значилося 334 учнів.
У 1876 році гімназія, директором якої був статський радник Микола Миколайович Парунов, працювала за адресою: Успенська, 31 (ріг з Канатною). Це був зовсім новий будинок, споруджений у 1875 році за проєктом архітектора Ф.В. Коклена і належав одеському купцеві Красносельському.
Цікаво відзначити, що директор гімназії приймав відвідувачів кожен день. У четвер, суботу та неділю прийом здійснювався з 14 до 17 годин у нього на квартирі (вул. Троїцька, 1), а в інші дні – з 9 до 14.30 в гімназії.
На початок 1885 року гімназія вже працювала в будинку № 2 на вулиці Троїцькій ріг Маразліївської. Будинок був побудований за проєктом архітектора Ф.І. Коловича і, як вважає дослідник одеських будинків і вулиць, Юрій Парамонов, належав Герасиму Григоровичу Романенко.
Директор Карл Білицький
До початку 1890-х років в гімназії змінився директор, яким став Карл Білицький. У 1873-1878 роках він виконував посаду інспектора Рішельєвській гімназії, а в 1892 році став її директором. Карл Якович був кавалером ордена Святого князя Володимира 3-го і 4-го ступенів. Він був фахівцем в області німецької, давньогрецької і латинської мов, автором великої кількості підручників.
За спогадами його учнів, дійсний статський радник Білицький був чехом за походженням, високого зросту, завжди тримався прямо. Коли директор велично заходив до класу з орденами Св.Володимиром на шиї та у петлиці, у форменому фраку з голочки і білій краватці, усі тремтіли.
Гімназія отримала власний будинок
Саме ж навчальний заклад перебралося в власний будинок, побудований незадовго до цього на початку вулиці Успенської, поруч з Олександрівським парком (сьогодні – парк ім. Тараса Шевченка). Авторами проекту будівлі були знамениті архітектори В.Ф Маса і Д.Є. Мазірова. Міністр народної освіти Деланов визнав цю будівлю однією із кращих будівель Росії, призначених саме для використання в якості навчального закладу.
На зміну К.Я. Білицькому прийшов дійсний статський радник Микола Іванович Феєрчак, який працював до того моменту з 1883 року інспектором Одеської четвертої чоловічої гімназії.
М.М. Феєрчак був випускником філологічного факультету Пештського університету. Після складання кваліфікаційних іспитів при Петербурзькому університеті отримав свідоцтво на звання вчителя давніх мов гімназій і прогімназій. У гімназії викладав давньогрецьку та латинську мови. До 1883 року він був уже дійсним статським радником.
Деякий час М.І. Феєрчак був головою педагогічної ради Одеської жіночої гімназії, заснованої С.І. Відінською.
У 1881 році він опублікував в Одесі невелику брошуру, присвячену першій прогімназії «Історична записка про Одеську першу прогімназію, складена, за визначенням Педагогічної ради».
Останнім з відомих директорів гімназії був Анатолій Павлович Стефанов, фахівець в області класичних мов. До приходу у Третю гімназію в 1907 році він працював у Павлоградській прогімназії і гімназії м. Бердянська.
Після подій 1917 року гімназія ще деякий час працювала, а потім була закрита, як і всі заклади подібного роду. А приміщення Третьої чоловічої гімназії віддали дитячому будинку № 41.