Багатьом жителям в селі Доброслав відомо ім’я Поліни Петрівни Гузь, ветерана педагогічної праці, Відмінника освіти Радянського Союзу.
Серед усіх пір року Поліна Петрівна найбільше любить осінь: у вересні у неї день народження. А ще протягом довгих років для неї осінь була початком навчального року, знаковою подією, коли вчителі зустрічають своїх вихованців, допомагаючи їм долати вершини знання. Далі на odesa.one.
Поліна Гузь з далекого села Чернігівщини
Поліна Гузь народилася далеко від Одеси – в селі Богданівка Прилуцького району Чернігівської області. Батьки дівчинки були селянами. Коли почалася війна з Фінляндією, її тата призвали на фронт. З війни батько не повернувся. Мама, Анастасія Савівна, залишилася одна з кількома дітьми на руках. Поліні тоді було всього два місяці. Дитинство дівчинки, яке припало на важкі роки війни, було дуже нелегким. Коли вона вчилася в старших класах, то допомагала матері в усьому по господарству і на фермі доїти корів.
Роки навчання і початок роботи в Одеській області
В юні роки у дівчини з’явилася мрія стати учителем. Закінчивши успішно навчання у школі, вона стала студенткою Чернігівського державного педагогічного інституту. Пізніше вона познайомилася з односельцем Миколою Гузем, з яким одружилася. Вона перейшла на заочне відділення, повернулася в рідну школу на посаду вчительки української мови і літератури. А потім молоді подружжя переїхало жити і працювати в Одеську область, куди направили на роботу Миколи, інженера за освітою. Спочатку це був Великомихайлівський район. Тут, в Великомихайлівці, Поліна Петрівна, як то кажуть, кожен день жила школою, її учнями, яких прагнула передавати знання, тепло і щедрість своєї душі.
Життя заради виховання і навчання дітей
Через деякий час Миколу Гузя перевели на нове місце роботи – в Тарутине, і, звичайно ж, з ним поїхала його дружина. Там вона прийшла в місцеву загальноосвітню школу, де проявилися її кращі якості: творчий підхід до роботи, пошук нових методів і форм навчання. На базі її кабінету української літератури і мови стали проводитися семінари-тренінги для молоді, семінари з обміну досвідом. Досвід Поліни Петрівни став предметом вивчення, його узагальнювали і впроваджували в практику роботи вчителів району, області.
За досягнуті успіхи в педагогічній роботі Поліна Петрівна неодноразово відзначалася почесними грамотами, дипломами, а в 1985 році вона нагороджується вищої в той час нагородою на вчительській ниві – знаком «Відмінник освіти СРСР».
1985 рік став особливим в житті сім’ї Гузь – чоловіка Поліни Петрівни обрали головою правління агрофірми «Світанок», яка базувалася в тодішньому Комінтернівському, а дружина стала працювати в місцевому навчальному закладі, де, як і раніше, працювала з повною самовіддачею, ділячись багаторічним досвідом. За це її цінують і поважають в педагогічному колективі школи донині.
У 1994 році Поліна Гузь пішла на заслужений відпочинок. Головною причиною такого рішення став стан здоров’я. Однак Поліна Петрівна, як і раніше, продовжує жваво цікавитися освітнім життям. Хоча ветеран педагогічної праці вступила у свій дев’ятий десяток років, вона вітає будь-яку можливість поспілкуватися з колишніми учнями, колегами по педагогічної роботи.
