Посилення заходів безпеки та робота з біженцями, благоустрій території та піклування фермерів. Так сьогодні виглядає коло завдань, що виконуються у Візирській громаді. Як бачимо, тут є питання, які вирішуються рік у рік. Але є й те, що стало предметом особливої уваги у воєнний час. Далі на odesa.one.
У Першотравневому буде все спокійно
В одному з найбільших населених пунктів громади у наші неспокійні дні відносну тишу забезпечує велика кількість камер відеоспостереження, встановлених там. Технічні засоби дають можливість стежити за тим, що трапляється в селі, особливо в нічний час. Коли виникає гостра ситуація, є можливість переглянути її записи, завдяки чому можна визначити учасників тієї чи іншої події.
З початком війни перед селом постало питання посилення заходів безпеки мешканців села, отже за було організовано безперервне стеження за моніторами.
За словами староста села Василь Хміленко, зібралося понад ста осіб, які вирішили надати допомогу у наведенні ладу у селі та боротьбі з мародерством.
Як основне завдання добровольці отримали спостереження за ситуацією за допомогою відеокамер для оперативного реагування на інциденти і, якщо треба, виклик поліції.
Потрібно сказати, що охорона порядку у селі на належному рівні. Так, кілька тижнів тому було затримано порушників комендантської години. Під час затримання вони зізналися у скоєному правопорушенні. Щоб спокутувати вину, вони погодилися на добровільній основі попрацювати на благо села.
Ще один випадок. Якось уночі по селу роз’їжджав своєю машиною п’яний водій. Тут уже все було суворіше. Його затримали та, за законами воєнного часу, передали органам правосуддя.
Водночас, зазначає сільський староста, що загін самооборони – не каральний підрозділ. Його створили виключно для захисту села та допомоги його мешканцям, як це було нещодавно. За сприяння волонтерів до лікарні було терміново доставлено вагітну мешканку села, у якої почалися стрімкі пологи.
З розумінням до горя біженців
Візирській ОТГ наших днів притаманна риса, яка сьогодні спостерігається у багатьох куточках Одеської області. Там продовжується прийом внутрішніх переселенців. Їхня географія неухильно розширюється. Незважаючи на всі складнощі, всі, хто приїхав до громади, отримує комплекс соціальних послуг, їм дають притулок та забезпечують всім необхідним.
Серед тих, кого прийняли у громаді, опинилася Вікторія Гриценко, мешканка Снігурівського району Миколаївської області. Вдома, каже вона, залишилося багато родичів. Їх бомбардують ночами. Сама ж Вікторія зважилася на переїзд, щоб урятувати найдорожче – двох дітей. У Візирській громаді їх спочатку поселили у дитячому садку, а потім надали будинок.
Схожа доля у Аліни, яка також залишила заради дітей своїх рідних у Снігурівському районі.
“Нас зустріли у Візирській громаді дуже добре, каже вона, допомогли продуктами, харчуванням, житлом. Ми дуже вдячні, тому що тікали з дітьми в тому, що встигли надіти”.
Такі турботи охоплюють сьогодні Візирську громаду, одну із східних адміністративних утворень Одеської області.