Закінчилося літо 1865 року. Жителі міста на півночі Чорного моря вели свій звичний спосіб життя, який дещо потурбувала юрба молоді людей, одеситів та парубків з інших регіонів, які прагнули потрапити до будівлі на розі вулиць Дворянської та Єлизаветинської. Це були кандидати на вступ до Імператорського університету, відкритого в Одесі незадовго до цього, у травні того ж року.
Невелику частину цих молодих людей склали майбутні спеціалісти, які були зараховані на перший курс історико-філологічного факультету. Їх було 20 осіб та ще четверо – вільних слухачів. Набагато більше було студентів-юристів 71 – на першому курсі та 21 – на другому). Більше на odesa.one.
Про що розповідає довідник 1865 року
У Науковій бібліотеці університету імені І. Мечникова, в який поступово перетворився Імператорський університет, є тоненьке видання зі списком всіх студентом. Навпроти кожних імені та прізвища розташовані дата зарахування, заклад, у якому було здобуто середню освіту, віросповідання та соціальний стан. Завдяки цим даним ми можемо через півтора століття побачити, хто міг тоді навчатися, щоб стати фахівцем у галузі історії, мов та літератури. У роки ці три спеціальності були у єдиному освітньому комплекті. Лише десятки пізніше років їх роз’єднали, виділивши окремо історію. Потім до неї додалися археологія, етнографія та інші науки.
Ким та звідки були перші студенти історико-філологічного профілю
Повернімося до студентів. Два десятки претендентів на диплом ще знайомого далеко не всім університету були випускниками середніх навчальних закладів 13 міст імперії, зокрема дуже віддалених від Одеси: Оренбурга та Курська.
Окремо зазначимо, що двоє студентів були випускниками Рішельєвського ліцею, на основі якого в Одесі було створено класичний університет (Сигізмунд Даровський та Ісай Свидницький).
Ісай Патрикійович був сином священника з Нижнього Ташлика Балтського повіту. Сучасники зазначали, що він мав хороші здібності. З ним ніхто не міг зрівнятися у виконанні пісень вівчарів.
Сигізмунд Даровський був представником польського роду дворян Верига-Даровських. На підставі деяких матеріалів можна припустити, що він був сином Олександра Вериги-Даровського, літератора та громадського діяча, автора численних праць з історії України.
Окрім випускників Рішельєвського ліцею, до університету Одеси приїхали вступати 11 навчальних закладів духовного профілю, а також один колишній учень знаменитого Ніжинського ліцею вищіх наук князя Безбородка (син священника Микола Бордонос). До речі, одним із випускників відомого навчального закладу був письменник-байкар Л. Глібов. Саме там колись навчався Ф.І. Леонтович – один із перших ректорів Імператорського Новоросійського університету.
Варто зазначити, що з першого набору лише троє студентів були католиками: вже згаданий С. Даровський, а також Еразм Карський і Фелікс Ходорович. Історико-філологічний факультет обрали дванадцять представників сімей, у яких отці були священниками; шестеро представляли стани міщан та дворян.
З моменту, коли до університету Одеси прийшли перші студенти, минуло понад півтори сотні років. Всі ці роки університет випускав як філологів, та і істориків. З 1960 року в ньому з’явився профільний факультет, викладачі якого почали готувати фахівців у галузі іноземної філології, а вже за доби незалежної України – перекладачів. Попри різні негаразди, трагічні часи, факультет завжди виконує свою роботу, шануючи традиції попередників, пропонуючи нові шляхи свого розвитку.
