Ім’я письменника-демократа Івана Франка відоме і популярне в Одесі. До нашого міста 53-річний письменник приїхав восени 1909 року. Метою його візиту було виправлення здоров’я. Приїзд відомого письменника не залишився таємним. Більше на odesa.one.
Одеса та Іван Франко
Слід сказати, що у 1880-1890-ті рр. Франко кілька разів мало не потрапляв до Одеси, але постійно на його шляху чинилися якісь перешкоди. Мабуть, це дало підставу краєзнавцям та історикам думати, що письменник був у нашому теплому та гостинному місті більше одного разу.
Перша публікація Івана Франка з’явилася в міській пресі ще в 1870-х рр., коли молодого письменника за вільнодумство переслідувала влада Австро-Угорщини.
А поки що, у 1904 році Одеса змогла побачити письменника, як то кажуть, в обличчя. Про його візит писали основні медіа міста, зокрема “Одеський листок”, не менш відомий, ніж Франко. У короткій нотатці повідомлялося, що у письменника паралізовані кисті.
Той самий “Листок” Василя Навроцького, але вже 1916 року, повідомляв читачам про смерть великого письменника. Втім, свої некрологи помістили тоді “Маленькі Одеські новини” та “Одеські новини”.
Перша читальня для всіх
У той період, коли письменник був в Одесі, тут існувала одна з найбільших літературних та мов центрів, принаймні, півдня країни. До послуг городян було багато книжкових крамниць з літературою на будь-який смак, центрів. Активно працюватимуть видавничі будинки й, звичайно, бібліотеки та читальні, серед яких одна розташовувалась у власному будинку Книжкового провулка.
Сам собою книжковий провулок – явище досить унікальне. У нього зигзагоподібна форма і складається з трьох відрізків, що створюють неправильний трикутник. Все це сприяло тому, що цей простір отримав назву Трикутна площа.
Зазвичай, на площах розбивають фонтани, скульптурні групи. 19 лютого 1891 року тут забив інший фонтан – літературний. Точніше, фонтану в реальному значенні слова ніякого не було. У цьому місці відкрилася чергова міська читальня, куди могли приходити мешканці та безплатно отримувати на руки літературу. Згодом читальня стала бібліотекою під номером “один”.
У перші роки після відкриття штат бібліотеки включав п’ять співробітників, а книжковий фонд склали 503 найменування у 759 томах та брошурах. Працювала читальня з 12 до 21 години. Основними її відвідувачами були молодь, особи вільних професій, ремісники та представники торгівлі.
Вже в перший рік роботи до бібліотеки записалося близько восьми тисяч читачів, а кількість відвідувань становила близько 60 тисяч. Читати книги можна було лише на місці.
Бібліотека стала гарним доповненням до Міської аудиторії для народних читань, що відкрилася у ті ж роки, що й наша бібліотека.
Успіх читальні був настільки великий, що 1899 міську читальню її відвідало близько 88 тис. осіб, а міське керівництво вважало за необхідне відкрити ще дві читальні в інших районах міста. Проте читальня у Книжковому провулку залишалася завжди першою.
З таким номером вона працювала в радянській Одесі, а в довідниках розташовувалася одразу після найважливіших центральних та державних бібліотек.
Від читальні до головної бібліотеки для дорослих
У першій міській бібліотеці, що було розташовано за адресою: Книжковий провулок, 1, в 1926 році було зібрано 19 337 різних видань. При бібліотеці працював читальний зал, а користування книгами, як і раніше, було безплатний. Щодня бібліотеку відвідувало в середньому сто п’ятдесят осіб. Директором бібліотеки був П.К. Попович. У тому самому будинку працювала міська бібліотека для дітей.
1912 року бібліотека відзначила свій 35-річний ювілей. Так сталося, що святкова дата збіглася з трагічною – десятиліттям від дня смерті Івана Франка. У зв’язку з цим міське керівництво вирішило надати бібліотеці ім’я письменника-демократа.
На початку війни 1941-1945 років бібліотека налічувала вже 50 тис. екземплярів книжкових видань та обслуговувала десятки тисяч читачів. Під час румунської окупації будинок було зруйновано, більшість фонду знищено.
Як відомо, серед об’єктів першочергового відновлення після війни були школи та бібліотеки. У цьому списку, звісно, була й бібліотека у Книжковому провулку, яка вже до 1947 р. відкрила для читачів свої зали, каталоги та фонди.
Після того, як Україна здобула свою незалежність, бібліотека втратила свій номер, але не втратила свій статус першою. На знак визнання заслуг та дотримуючись історичної хронології, керівництво культурним життям Одеси вирішило створити на базі бібліотеки імені І. Франка Централізовану бібліотечну мережу для дорослих. Цей “книжковий” анклав став охоплювати два десятки бібліотек міста, а бібліотека, яка мати ім’я великого письменника, стала головною.
