Одеські довідники початку 20-го століття містять багатий матеріал, що стосується перебування на території Одеси різних військових формувань. Одним із таких військових одиниць був Замосцький 60-й Піхотний полк. Більше на odesa.one.
Шеф піхотного полку
Разом з тим, ті ж книжкові видання замовчують, що деякий час, а саме в середині 19-го століття шефом (почесним командиром, свого роду піклувальником) цього полку був відомий генерал тієї епохи Павло Євстахійович Коцебу.
З початком Кримської війни 52-річного генерала, учасника низки воєн, призначають начальником штабу Дунайської армії. Серед його подвигів історики відзначають блискуче керівництво десантним загоном, який переправився 11 березня 1954 р. через Дунай в районі м. Браїлова. Його воїни відзначилися також під час облоги Сілістрії у травні-червні 1854 року.
У складі військ під командуванням генерала Коцебу були воїни 60-го піхотного полку.
З лютого 1855 року генерал став начальником штабу Південної армії та всіх сухопутних та морських сил у Криму. Під час Севастопольської оборони багато разів особисто водив в атаку солдатів.
Вже після Кримської війни бойового генерала відправили на південь Росії, де він у 1862-1874 рр. командував Одеським військовим округом і паралельно був генерал-губернатором нашого краю, стратегічно важливим прикордонним вузлом. У той же період він був шефом 60-го Замосцького полку, який за кілька років до цього відзначився на Дунаї. А з 7 вересня 1872 р. 60-й піхотний Замосцький полк став іменуватися на честь самого генерала.
Очільник причорноморського краю
На посаді генерал-губернатора П.Є. Коцебу відзначився вже як громадянський керуючий великої території. Наприклад, він приділяв особливу увагу будівництву залізниць. У його правління сталося поглиблення фарватеру Керченської протоки, проведено очищення порогів на Дніпрі.
Говорячи про Одесу, варто відзначити сприяння генерала благоустрою міста, його порту, розвитку всього краю. Павло Євстахійович всіляко заохочував розвиток городян. З цією метою він сприяв появі німецькомовної газети “Odessaer Zeitung”.
Газета була заснована у 1863 році та отримала фінансову підтримку від міської адміністрації. Міські управління змушені були оформляти передплату видання.
Коли з часом газета стала відчувати фінансові труднощі, як ще одну цільову аудиторію було обрано колоністам усієї Новоросії та Причорномор’я.
Далі газета набула вже міжрегіонального формату, оскільки її стали на Кавказі, в Бессарабії і навіть у Середній Азії з Сибіром.
«Odessaer Zeitung» стала взірцем для інших газет колоністів, оскільки в ній містилися не лише місцеві новини, реклама та питання сільського господарства. Читачі могли знайомитися з тим, що відбувається в Європі, зокрема, звичайно ж, у Німеччині.
У роки своєї служби на посаді генерал-губернатора Павло Коцебу знаходив час для громадської діяльності. На початку роботи Одеського товариства піклування про поранених та хворих воїнів (лютий 1868 р.) його було обрано головою організації. Згодом на основі цього товариства було створено місцеве відділення Червоного Хреста.
Дружина генерал-губернатора Єлизавета Петрівна очолювала Жіночий комітет, головним завданням якого була підготовка сестер милосердя.
