Минулого тижня стало відомо, що керівництво Одеси більше не хоче навчати безкоштовно дітей, які приїжджають із передмість, . Саме собою таке прагнення, щонайменше, абсурдне. Більше на сайті odesa.one.
Протягом десятків років якось мирилися з колишнім станом справ, діти передмість та більш віддалених територій приїжджали до престижних одеських шкіл та ліцеїв, адже, не секрет, що в місті і матеріальна база подекуди є, і вчителі сильніші та вчителі фізкультури не викладають географію, як це буває у сільській місцевості. А тут виникла нова ідея, яка нічого не викликає, окрім подиву. У цьому сенсі Одеса виявилася новатором.
Рішення одеської міськради
Рішення, назване дуже складно “Про забезпечення здійснення міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами на здійснення видатків у сфері освіти”, було прийнято на сесії міськради. Там же було затверджено форму договору між містом та ОТГ, на підставі якого навчання дітей із сіл в одеських школах ляже на плечі відповідних громад.
Прийняттю цього рішення передувала робота у школах, які ретельно перевіряли, хто з їхніх дітей не є громадянином Одеси. Виявилося, що на сьогоднішній день в одеських школах навчається понад 18 тисяч дітей, прописаних на Одещині. Більшість цих дітей живуть у сусідніх з містом громадах.
За словами директора департаменту освіти та науки, Одеса запропонує громадам підписати з нею угоду про співпрацю, яка матиме на увазі направлення щомісячного платежу з бюджету громади до скарбниці освіти. Сума за кожну дитину покриватиме фактичні витрати міста, які включають зарплату працівників, комунальні послуги, харчування, поточні витрати. Але це так, поверхня того, що ми бачимо чи читаємо. А що ж приховано від очей пересічного громадянина?
Що ховається за ухваленим рішенням
У прийнятому рішенні, яке передбачає штучне зниження навантажень на шкільні класи, можна побачити спробу закрити кадровий пролом. Не секрет, що сьогодні освіта Одеси зазнає кадрового голоду. Молодь неохоче йде у стіни шкіл, щоб ділитися з майбутніми будівельниками України своїми знаннями, які часто здобувають за бюджетні гроші в педагогічних вузах. Крім того, сьогодні існує гостра потреба у нарощуванні місць у початковій школі. Скорочення потоку іногородніх дітей автоматично пом’якшить ці проблеми, оскільки кожні 25-30 учнів, які не доїдуть до одеських шкіл, – це скорочення на один клас складу шкіл та однієї ставки класовода, або, якщо хочете, 30-35 навчальних годин у навантаженні. А якщо кількість таких дітей вестиметься на сотні? Уявляєте, наскільки легше стане командувачам освітою.
Поставимо питання: чому про припинення безкоштовного навчання іногородніх учнів заговорили саме зараз. Відповідь дещо виходить за суто шкільний простір. Саме останні 5-7 років Одеса переживає колосальне зростання площ житла за повної відсутності адекватних поставок квадратних метрів на потреби шкіл. Навіть неозброєним поглядом видно перекіс: кількість житла зростає, у ньому зростає кількість дітей, але досягаючи шести-семи років, міські чиновники змушені їх поміщати один одному “на голову”.
Позитивним моментом є те, що гроші йтимуть на розвиток одеської освіти і, можливо, вчителям підвищать зарплату, а керівництво міста зможе нарешті залучити на роботу свіжі кадри.
Було б добре, щоб вчителі отримували доплати пропорційно тому, скільки “чужих” дітей вони навчатимуть. Або це піде, як сьогодні водиться, до фонду заробітної плати замість заохочень вчителям
Колись дуже давно Одеса була першою за просуванням нововведень та покращення життя людей, що виявилося у створенні водопроводу, станції “Швидкої допомоги”, асфальтованих доріг, кращого в Європі оперного театру та інших досягнень. Сьогодні ми бачимо, що Одеса, точніше, ті люди, які намагаються нею керувати, запроваджують нововведення, щоб закрити проломи, які мають місце в освітянському господарстві.
